Почни працювати над собою.
Статевий потяг — це щось, що ми відчуваємо до об’єктів або осіб, які здаються нам сексуально привабливими. Він спонукає нас вступати у сексуальну взаємодію.
А сексуальне збудження — це фізіологічна реакція організму. Вона необов’язково виникає тоді, коли ми відчуваємо статевий потяг.
Якщо ти прийдеш до школи після безсонної ночі, то запамʼятаєш на 40% менше матеріалу.
Повноцінний сон — це як кнопка "зберегти" для всієї інформації, яку тобі доводилося запамʼятовувати протягом дня. Тому в ніч перед контрольною краще взятися за подушку, ніж за підручник.
Людям, які переоцінюють себе здається, що вони кращі, ніж є насправді, і в них рідко виникає думка, що це не так. Вони можуть вихвалятись знаннями в темі, в якій навіть не до кінця розбираються.
Нав'язливі думки не означають, що людина небезпечна чи з нею щось не так. Але й недооцінювати їх не варто, бо це дійсно неприємна річ, з якою можна справитись.
У перші місяці повномасштабного вторгнення люди поринали у читання книжок та перегляд улюблених фільмів, адже психіка потребувала відпочинку від жахливої реальності.
3. РХП пов’язане із бажанням контролю. Дієта — це обіцянка, що ти нарешті зможеш взяти себе в руки. Тобі здається, що ти почав/-ла контролювати власне життя, приборкала/-в внутрішній хаос. Ти — можеш більше за інших, адже можеш не їсти, навіть коли відчуваєш голод.
У сексуальних стосунках усі партнери/-ки мають рівні права. Тому секс повинен бути добровільним від початку до кінця. Все, що відбувається через примус/маніпуляції/погрози — не окей!
Секс без добровільної, активної згоди (чітке "так" або "я хочу зайнятися сексом із тобою") є насильством, за яке відповідальний/-а тільки той/та, хто його вчиняє.
Можливо, ти навчився/-лася такого способу взаємодії від батьків (чи інших дорослих), які завжди догоджали іншим. Схеми поведінки швидко засвоюються — навіть якщо ми це не усвідомлюємо.
Точні причини досі невідомі. Вважається, що на це можуть впливати:
Генетика: якщо у твоїй родині у когось був/є ОКР, то у тебе є ризик успадкувати його.
Інші фактори:
"Це все тому, що ти недостатньо контролював/-ла!"
Здорові стосунки будуються на взаємній довірі А гіперконтроль та ревнощі "розцвітають" там, де цієї довіри немає. Зрештою, якщо людина захоче зрадити — вона це зробить, і надмірний контроль тут допоможе.
Соцмережі — це наче фільм з крутими спецефектами, які вражають, але штучно сконструйовані. Користувачі/-ки показують там лише те, що хочуть показати. Уяви, стільки всього ховається за кадром і не потрапляє в стрічку.
Техніка "Я-повідомлення" допомагає нам краще розуміти свої емоції. Адже щоб сформулювати звертання до іншої людини, нам спочатку треба запитати себе: "Що я відчуваю в цій ситуації?"
Діагностувати алекситимію може лише спеціаліст/-ка у сфері психологічного здоровʼя.
Якщо тобі складно зрозуміти свої емоції та почуття, знай — це нормально, таке буває. З цим можна працювати та впоратися. Отримати підтримку можна анонімно в чат-боті "Не дрібниці".
У стосунках ви постійно проходитимете через кризи. Коли будете планувати спільне майбутнє, коли вас буде розділяти відстань, коли виникатимуть особисті кризи та важкі періоди. І хоч це дуже нелегкі періоди, саме вони допомагають вам покращити стосунки та перейти на новий етап.
Переконати тебе в тому, що ти — ворог собі. Під час кожної спроби обговорити неприємну поведінку газлайтера/-ки, ти починаєш думати: "Та ні, він/вона не може так вчинити зі мною. Я себе накручую".
"Ой, ти така цікава людина! Не те, що я…".
"Ого, а ти смілива/-ий! Я б не наважився/-лася так одягнутися".
Психологи/-ні можуть давати певні рекомендації/техніки/вправи або озвучувати свій погляд на ситуацію, але вони завжди визнають, що не існує однозначного розвʼязання проблем, які безпомилково допоможуть усім.
Псевдофахівці/-чині дають чіткі інстуркції: як діяти в тій чи іншій ситуації. Вони можуть комусь допомогти, але дають тимчасовий результат.
Ось, як ти можеш допомогти собі дещо більше зрозуміти свою гендерну ідентичність:
Перш за все, визначся з наступним:
Коли відчуєш, що тобі стає легше - це класний момент, щоб наповнити своє життя чимось новим. Це може бути будь-що: читай нові книги, досліджуй нові місця твого міста, знайомся, спробуй хобі, про яке давно думаєш. Активність допоможе відволіктись від постійних думок про розрив.
Сьогодні ми знаємо: усі емоції та почуття виникають не просто так. Це все реакції нашої психіки на те, що відбувається довкола, і саме за допомогою цих відчуттів наш мозок сприймає інформацію та новий досвід.
Тому, якщо ти відчув/-ла тривогу, сум, злість, пригнічення чи інші емоції стосовно чогось, про що інші кажуть:«ай, дрібниця», це зовсім не має бути автоматично дрібницею для тебе.
Будь уважним/ою до себе та сигналів свого тіла, щоб зрозуміти свої чутливі зони - це перший крок до саморегуляції.
Хтось легко переносить шум, але гостро реагує на дотики. Хтось може бути в натовпі, але яскраве світло викликає миттєве напруження.
Гарний спосіб - вести щоденник із записами, що виводить тебе із рівноваги.
Ти в стосунках, і твій партнер/-ка через втому і поганий настрій не такий/-а теплий/-а як зазвичай.
I от ти починаєш думати:
«Що відбувається, можливо проблема в мені? Він/вона мене більше не кохає і покине».
Який страх тут насправді? Бути покинутим/-ою.
Але чи реальний цей страх тут і тепер? Об'єктивно, партнер/-ка може мати поганий настрій через безліч причин, які не пов'язані з тобою.
Ці спеціалісти/-ки допоможуть тобі навчитися розпізнавати та розуміти свої емоції, боротися зі страхами та нав’язливими думками.
Підлітки пробують багато нового (ролі, стилі, принципи). У дружбі це робити легше і часто друзі/подруги, як співучасники/-ці, підштовхують до свободи бути різними. Тут формується власне «Я»: «я можу обирати», «я важливий/-а».
Зрозумій свій стан. Зупинись і запитай себе «Що зі мною?». Перш ніж змушувати себе, важливо зрозуміти себе. Не «я лінивий/-а», а «я втомлений/-на», «я злюся», «я боюся», «мені зараз важко».
Крім того, через такі дії можуть постраждати твої рідні, друзі й інші підлітки, яких росіяни можуть спробувати завербувати пізніше. Твоїх батьків можуть викликати на допити, друзів можуть почати булити в школі або теж шантажувати. Загалом близькі люди можуть ще довго почуватися розгубленими, наляканими й засмученими через цю ситуацію.
Проблема в тому, що сором дуже любить підтримувати це мовчання. Він може переконувати людину «не перебільшувати», «не згадувати» або «не навантажувати» інших своїми проблемами.
Проте дуже важливо чесно сказати собі: «Те, що сталося, було неправильним щодо мене. Мені було боляче».
Людина може почати звинувачувати себе за те, що не вдалося чинити опір, покликати на допомогу чи зупинити те, що відбувалося. Проте така реакція часто пов’язана із захисним механізмом «завмерти», про який ми говорили раніше.
Одна людина хоче близькості прямо тут і зараз, а інша — ні-ні-ні. Приблизно так це працює, коли у вас — тривожно-амбівалентний і уникаючий типи. Складно, бо різні потреби й розуміння! Але можливо, якщо реально є почуття.
*Почитати: "Пастка пристрасті" психологів Діна Делліса та Кассандри Філліпс.
Проте, інколи він може бути пов’язаним з попереднім психотравмуючим досвідом. Тоді готовність до близького тілесного контакту може суттєво знизитись, аж поки травма не загоїться, і не з’явиться змога знову підпустити когось близько до себе.
Звісно, з незнайомою людиною та вперше на терапії певний рівень напруги буде в будь-якому випадку. Але зазвичай він потрохи спадає вже до середини першої сесії або на другій. Якщо тобі й далі некомфортно та незручно, не варто себе пересилювати.
Хтось знайшов в собі сили та змогу залишатися в Україні — це о’кей.
Чиїсь адаптаційні механізми потребували іншого — це теж о’кей.
Важливо пам’ятати, хто справжній ворог!
Пам’ятай: тебе оточують люди, які можуть тобі допомогти.
Просто вони не вміють читати думок, і не завжди знають, що ти цього потребуєш.
Усе "очевидне" часто таке тільки для нас. Найкраще — вголос розказати про свої бажання. Наприклад, ти захворів/-ла та потребуєш підтримки. Друг/подруга не може знати, що тобі хотілось би побачити його/-її в цю мить. Розкажи про свою потребу і тобі обов’язково допоможуть.
Коли люди починають обговорювати чужу вагу, вони не враховують той факт, що людина не завжди може на це повпливати. Особливо коли це стосується гормонів та генів.
Поговоримо про депресію? Чесно кажучи, постійні переживання й "не відомо, що буде завтра" — найшвидший до неї шлях. Якщо тобі:
Залежно від твоїх дій у мережі, алгоритми обирають ту інформацію, яка відповідає твоїм інтересам. Таким чином ти не отримуєш інформацію, що може розширювати твій світогляд, зробити більш толерантним/-ою до інших точок зору.
Соціальні мережі допомагають тобі виразити гнів, однак він не спрямовується на вирішення проблеми.
Поділись із близькою людиною своїми очікуваннями та бажаннями без докорів.
Уникнути конфлікту та краще зрозуміти одне одного, допоможе техніка "Я-повідомлень".
У когось це емоційний зрив, істерика, а в когось — апатія та байдужість. Це природні реакції нашого організму, але якщо ти раніше не мав/мала змоги зіштовхнутися з ними, то можеш бути здивований/-на партнером/-кою — аж до повного непорозуміння.
А далі ти відповідальний/-на за своє життя, не зважаючи на те, як батьки виконали своє завдання.
Якщо вони допомогли тобі подорослішати, постав їм "відмінно".
Якщо ні — "задовільно" і спробуй зробити це самостійно.
Якщо ти:
То — це тривожний дзвіночок від депресії.
Все, на чому зациклюєшся, і що псує настрій, треба блокувати. Не розкручуй їх! Можеш навіть виписати на аркуш раціональні контраргументи і проговорювати їх, коли "заносить".
Невдоволення собою та своїм життям породжує апатію, депресії, небажання щось робити.
Усе наче втрачає сенс і виникає сильне відчуття самотності.
Що варто зробити, щоб заспокоїти себе:
Тобі варто подумати про свої власні межі та межі інших людей.
Батьки не цікавляться твоєю думкою? Ігнорують твої потреби?
І от, твого власного внутрішнього світу вже ніби не існує.
Ти неповторний/-а, навіть коли любиш те, що не люблять інші.
Варто цінувати людей, які приймають тебе таким/-ою, яким/-ою ти є.
Спочатку маленька дитина, яка вчиться на відмінно, ходить після школи на гуртки, слухає тата з мамою та всюди прагне бути кращою. Пізніше, вона стає дорослою людиною, яка як і раніше намагається бути скрізь першою, але вже очікує цього схвалення від своїх близьких людей та начальства.
У світі немає чіткого, офіційно визнаного та біологічно обґрунтованого тлумачення, якими мають бути "нормальний хлопець/дівчина". Для кожної сімейної системи це — по-різному. Ти певно помічав/-ла, що в когось консервативні та відповідальні батьки, в когось — непосидючі та люблять тусити. Ніхто з них не "справжні" — вони просто різні.
Це "реакція на небезпеку за відсутності небезпеки" — викид адреналіну, активація нервової системи: до внутрішніх органів приливає кров, підіймається артеріальний тиск.
Найчастіше — це не реальна небезпека, а твої думки та домисли.
3. Після того, ти навчишся звертати увагу на те, що з тобою відбувається: на те, які думки та емоції до тебе частіше "приходять", то почнеш дивитися на них з боку. Навчишся керувати фокусом своєї уваги, і зможеш правильно розставляти пріоритети, перестанеш хвилюватися через дрібниці, почнеш об'єктивно сприймати те, що відбувається навколо. Тобто — бути в моменті.
Проявляється в настирливій фізичній, чи словесній поведінці та призводить до приниження людини та порушення її особистих кордонів. Небажані дотики є найпоширенішим варіантом харасменту.
Пам’ятай: твоє тіло належить тільки тобі, і ніхто не має право до нього торкатися без твого дозволу. Якщо хтось ляснув тебе по сідницях / взяв тебе за руку і не відпускає / обіймає тебе без дозволу — це насильство. Ти маєш право попросити його/її не робити цього, або звернутися до когось по допомогу.
Не будь стороннім спостерігачем/-кою. Дій! Це можна зробити без шкоди для ментального та фізичного здоров'я, якщо дотримуватись правил.
Це нездорова реакція дитини, яка виникає через відсутність близькості з мамою. Такі діти спокійно відпускають маму, можуть показувати, що не дуже раді її приходу, хоча всередині — дуже страждають і потребують уваги, тому нарощують "броню". Таким людям у майбутньому важко будувати близькі стосунки та відкритися навіть найближчим людям — це той самий захист, родом із дитинства.
Труднощі із застосуванням асертивності пов'язані лише з тим, що навички такої поведінки вимагають постійної практики, а для нас більш звичними є інші стилі спілкування.
Якщо тобі здається, що батьки люблять сестру/брата більше, ніж тебе, спробуй зрозуміти, чи справді це так. Інколи, піддавшись емоціям, ми робимо неправильні висновки.
Цікавий факт: за завищеною самооцінкою, часто ховається занижена. Так людина намагається захистити своє "я" від розчарувань та неспроможності.
Побігай, покатайся на велосипеді, поплавай, займися будь-якими іншими активностями. Обійми себе, порозминай руки та ноги, потупцяй ногами, побий чи пожмакай подушку.
Страх зробити помилку — одна з неочевидних причин прокрастинації (відкладання на потім). Коли ми отримуємо відповідальне завдання, яке потребує багато сил та часу, то так сильно боїмося провалу, що постійно відтерміновуємо його виконання.
Ти приділяєш оцінкам оточення надто багато уваги.
І раптом розумієш, що ключ до внутрішньої гармонії — в тому, наскільки ти вмієш дослухатися до власних бажань і потреб та втілювати їх у життя.
Це коли ти кажеш собі: "Я стараюся, наскільки можу, бути кращою версією себе". Твоє самосприйняття — це твій образ, який ти сам/-а формуєш у своїй голові.
Тобі варто усвідомити: ніхто не проживе твоє життя за тебе.
Успіхи та поразки даються саме тобі, а людини, які тебе оточують, можуть лише дати тобі пораду.
Так називають це когнітивне спотворення. Людині здається, що за її поведінкою слідкують значно частіше та прискіпливіше, ніж це відбувається насправді. А всі її помилки та недоліки ніби підсвічуються для інших.
Кожна людина унікальна, й обирає свій спосіб самовираження: через спілкування, зовнішність, навчання, творчість, спорт та багато іншого. Твої соцмережі — це теж місце для самовираження.
Віктімблеймінг — це звинувачення постраждалої/-го й "перекладання" на неї/-нього відповідальності за дії агресора/-ки.
Аутинг — це розголошення інформації про сексуальну орієнтацію, або гендерну ідентичність людини без її згоди.
Люди, яких в дитинстві надмірно опікували, в дорослому віці:
Якщо зараз у вас немає хобі, яким би ви могли займатися, настав знайти те, що буде вам обом подобатися.
Подбай про відпочинок, щоб не керуватись у виборі стресом та втомою:
Читання художньої літератури, знайомство з шедеврами мистецтва, біографіями та висловлюваннями видатних людей допоможуть відкрити для тебе різні сенси життя.
Зареєструй різні акаунти, репость серед друзів/подруг, публікуй скріни, звернись до правозахисних організацій, небайдужих юзерів/-ок.
Цю тактику часто використовують нарцисичні особистості. Звертаючи увагу на твої помилки, він/вона виправдовує власну токсичну поведінку. Це змушує тебе захищатися та пояснювати свої вчинки.
то ти так само починаєш приховувати власні почуття. Через це людям навколо може здаватися, що тобі байдуже на них.
Постійна втома, біль у м’язах, головний біль, проблеми зі сном, порушення режиму харчування, забудькуватість — важливі сигнали психіки про те, що щось не так.
