Науковці/-иці досі не мають відповіді на це запитання. Ось фактори, які можуть вплинути на його появу:
Перший сексуальний досвід може бути дуже різним. Це необовʼязково казкова феєрія, але і не кінець світу. Погодься, не завжди все виходить з першого разу. Із сексом те саме. Тому слід налаштуватися на те, що він може бути неідеальним.
Згадай, за які якості батьки хвалили тебе у дитинстві. Можливо, вони нагороджували тебе за хорошу поведінку (купували іграшки, приділяли більше уваги), або карали за погану (не відпускали до друзів/подруг, забирали телефон).
Це привчило тебе бути слухняним/-ою, зі всім погоджуватися та ігнорувати свої потреби.
Певні ритуали та обачність притаманні багатьом, але припускати, що це ОКР можна лише тоді, коли людина вже не уявляє ні дня без цих думок та дій. Коли вони займають багато часу, або завдають шкоди її здоров'ю.
"Чоловіки полігамні за своєю природою. А от жіноча зрада — це вже серйозно".
Насправді люди цілком здатні відповідати за свої вчинки. Та і зрада є однаково болючою незалежно від того, хто це зробив — дівчина чи хлопець.
Факт 2. Редагування своїх фото перед публікацією збільшує ризик виникнення розладів харчової поведінки (РХП) та чинить негативний вплив на те, як ти бачиш своє тіло.
Це ефективний спосіб сказати людині про те, що тобі не подобається або хвилює з повагою та без докорів. Адже фокус уваги з неї, зміщується на твої почуття та сприйняття ситуації.
Наприклад: "Коли ти не слухаєш мене, я відчуваю, ніби мої думки неважливі".
Визначити точні причини досі не вдалося.
Існують лише гіпотези:
особливості нервової системи.
Якщо вам вдалося пройти першу кризу — стосунки виходять на новий рівень. У життя повертаються спілкування з друзями/подругами, навчання та хобі, але зберігається потреба у партнері/-ці. Тільки тепер, щоб її задовольнити вам вже не потрібно бачитися чи переписуватися 24/7.
Деякі історії викликають в нас теплі переживання ще з раннього дитинства — як от "Наруто" чи "Гаррі Поттер". Головні герої/-ні цих сюжетів справлялися з життєвими труднощами й розвивалися буквально у нас на очах. Тому поступово в нас формується глибокий емоційний зв’язок з цими постатями.
Але не завжди вважався чимось негативним. З розвитком руху фемінізму, все більше уваги почало приділятися стигматизації жінки, як сексуального об'єкта.
Переконати тебе в тому, що він/вона — хороша людина. На цьому етапі тобі буде здаватися, що з цією людиною безпечно і вона не бажає тобі зла, а отже до неї можна дослухатися.
Навіть життя попзірок "закріплює" цю просту формулу: внутрішні страждання — обов'язкова умова для особистісного розвитку. Так, самогубство Курта Кобейна досі є частиною його образу в культурі гранджу. А вся творчість Лани дель Рей просякнута меланхолією та відображає її депресивні страждання.
Розпізнати токсичний комплімент у спілкуванні — завдання із зірочкою. Ця форма комунікації завжди заводить на манівці: ти відчуваєш емоційну напругу, але не можеш пояснити, у чому річ.
Справжні фахівці/-чині опираються на науково доведену інформацію.
Псевдопсихологи/-ні пояснюють причини певних явищ та поведінки на основі власного досвіду або інтуїції. Їхні неправильні трактування не лише не мають користі, а і є надзвичайно шкідливими.
Невизначеність чи сумніви у своїй гендерній ідентичності - зовсім не знак, що з тобою щось не так.
Немає правильного часу, коли тобі необхідно визначитись чи прийняти рішення.
Це процес дослідження, який може тривати роками!
Він потребує відкритості, неспішності і розуміння.
Дай собі право на сумнів і невизначеність - це важлива частинка твого шляху.
Нам набагато легше сприймаються конкретні та короткі завдання. Тож, якщо перед тобою стоїть якесь велике завдання - розбий його на підпункти.
Розпиши детально, що і за чим ти робитимеш, та повертайся до цього списку, щоб викреслити виконане. Так ти відчуватимеш, що рухаєшся маленькими кроками до великої мети.
У період таких складних переживань дуже класно, якщо поруч є хтось, хто може тебе підтримати. Батьки, рідні, друзі, подруги чи будь-хто, кому ти довіряєш - не соромся звернутися до них і попросити про розмову. Це не обов'язково повинні бути довгі розмови з практичними порадами - іноді достатньо просто бути разом.
Чи бувало у тебе таке, що хтось зі знайомих казав: «не перебільшуй», «тобі гріх жалітися», «он подивись, у людей є гірші проблеми»?
Після них іноді виникає відчуття, наче твої проблеми не важливі і щоб бути почутим/-ою потрібно мати дуже серйозну, ледь не «смертельну» причину, а звичайні щоденні переживання того, щоб ними ділитися.
Як зрозуміти, що ти перевантажений/а?
Під час самонакручування найрозповсюдженіша реакція - тривожність. Але насправді вона є наслідком чогось глибшого - страху. Тому дуже важливо визначити, чого ти боїшся? Що має статись, і як ти себе почуватимеш, якщо станеться саме ось цей найстрашніший сценарій?
Це також психологи/ні, але вони вже мають додаткову спеціалізацію за одним із методів психотерапії. Ти, мабуть, чув/-ла колись такі слова як «психоаналіз», «гештальт-терапія», «КПТ»… ці, та інші — це все методи психотерапії, які дозволяють працювати вже з більш «складними» темами.
Дорослі мають свої вимоги, правила, очікування. Друзі також, певною мірою. Але до них легше пристосуватись, бо ти граєш на своєму полі та правила тут у вас спільні. Тут немає контролю і є більше рівності.
Мотивація — це не лише про силу характеру, а й про стан тіла.
Цікавість до такої пропозиції не робить тебе поганою людиною, але дії можуть мати серйозні наслідки. Адже допомога росіянам і виконання їхніх «завдань» — це злочин. На жаль, це не те, за що можна просто вибачитися й піти далі. За такі дії передбачена кримінальна відповідальність.
Стає лячно виходити на вулицю, знайомитися з новими людьми або стикатися з місцями, речами чи ситуаціями, які нагадують про пережите.
Так працюють тригери — речі, що асоціюються з травматичним досвідом і викликають тривогу, навіть якщо небезпеки вже немає.
Сексуальність пов’язана з поняттям "лібідо". Це сексуальний потяг до когось чи чогось, який може змінюватись у процесі дорослішання. Сексуальний потяг може викликати не лише тип зовнішності, а й певні особистісні риси чи патерни поведінки.
Припинити терапію, якщо психотерапевт/-ка:
Спокійно, просто це просте виміщення болісних почуттів, які накопичилися.
Цей процес називається заміщенням. Це один із базових захисних механізмів, що дозволяє тобі переносити складні емоції на ближчих об’єктів/суб’єктів.
Згадай, як часто ти чув/-ла від дорослих: "Я зайнятий/-а, не відволікай мене своїми дурницями".
З часом, ти звикаєш до того, що зі своїми проблемами треба справлятися самостійно і не "навантажувати" ними інших.
Можливо, ти планував/-ла сходити сьогодні на свій улюблений фільм, а твій друг/подруга не мав/-ла часу, бо допомагав/-ла батькам. Не спіши злитись, а ввічливо запитай про це.
Коротко ЕІ — це вміння дати раду своїм і чужим емоціям, точно зрозуміти, оцінити і виразити їх. Є хороша новина: його можна розвивати! Щоб класно будувати стосунки з людьми, або ж, наприклад, розділяти, де справді твої емоції — а де ти піддався/-лась впливу оточуючих.
Натякаючи людині, що їй варто піти в спортзал, або жарти на кшталт: "Не їж останній шматок піци, тобі вже досить" — не допоможе людині, а тільки образить її.
Бо це — фет-шеймінг — засудження/присоромлення повноти.
...лише "красива картинка" за якою різне може приховуватись
Надмірна увага до інших користувачів/-ок — сигнал, що у твоєму житті є труднощі. Простеж, що саме цікавить тебе на сторінці іншої людини. Чи задоволений/-на ти цим у власному житті.
"Занурення" в соціальні мережі може погіршити твої стосунки з оточуючими та вплинути твій ментальний стан.
Не варто звинувачувати себе, якщо хтось із близьких починає тобі рідше писати або дзвонити.
Можливо, ця людина не в ресурсі, і немає сил для спілкування. Варто дати їй трохи часу для відновлення.
батьки можуть нас травмувати:
З початком повномасштабної війни — наші пріоритети різко змінилися. Ми почали думати про те, як вижити, як переїхати в безпечніше місце, як допомогти армії та країні в цілому. У таких складних та енергозатратних умовах, навчання зміщується на задній план.
Без рідної людини поряд може здаватись, що стосунки не мають ніякого сенсу. Мозок цікава штука: щоб уникнути напруги, він прагне позбутись стрес-фактору. І ти відчуваєш це як бажання віддалитися від партнера/-ки емоційно, не спілкуватись.
Багато друзів/подруг виїхали за кордон, і ти відчуваєш, що ви віддаляєтеся? Це нормально. Іноді всім хочеться залізти в мушельку, бо немає енергії через стрес.
Коли шукаєш варіанти жити яскраво та проживати емоції, АЛЕ не робиш жодного вибору через страх обрати не найкраще, "застрягаєш" і починаєш картати себе через втрачені можливості.
Невизначеність — це ок.
Найчастіше так буває через нав’язані стереотипні погляди на світ та нерішучість.
Проаналізувати, через що у тебе виникли такі емоці?
Що стало тригером у цій ситуації?
У тебе не все вдається з першого разу? Це нормально! Батьки коментують це так: "У тебе все одно нічого не виходить — дай я сам/сама зроблю".
І от, тобі вже простіше пасивно існувати, ніж проявляти ініціативу.
Ти маєш повне право мати свої уподобання і улюблену справу.
"Я змалку мріяв/-ла стати співаком/-чкою, але цього так і не сталось. Натомість тепер я можу віддати свою дочку/сина до музичної школи. Нехай займається музикою, досягає висот і втілює мою мрію в життя", — кажуть батьки, які втілюють свої нереалізовані мрії через своїх дітей.
"Якщо ти отримаєш 2, ми перестанемо тебе любити", — найгірша фраза, яку можна почути від батьків, адже тоді з’являється установка: "Мене люблять тільки за мої успіхи".
Вони можуть впливати на твою самооцінку та відчуття впевненості. Через те, що твій характер не збігається з кліше, можуть з’явитися відчуття неповноцінності, сорому, розчарування в собі.
2. Після того, як ти систематично практикуєш майндфулнес, і виявляєш у собі різні речі, то вчиться ставитися до них інакше: стаєш більш стійким/-ою, стабільним/-ою, можеш легше справлятися з різними емоційно-складними ситуаціями, тобто формується саморегуляція.
Це образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку однієї особи (або групи) стосовно іншої, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день. Наприклад, коли хтось глузує з твоєї нової зачіски, або одягу. Це неповага до твоєї особистості, і ти маєш право грубо на це відповісти, висловити свою агресію, щоб захистити свою гідність.
Це коли у дитини сформовали переконання, що її люблять і цінують, що їй допоможуть і не залишать одну надовго. Тому можна відпускати маму на деякий час (вона ж повернеться). Можна йти пізнавати світ (завжди можна повернутися). Можна радіти чи плакати (тебе зрозуміють, втішать). Людина зі здоровою прив'язаністю знає, що її прийматимуть такою, яка вона є. Тому відкривається іншим без страху.
Заняття з арттерапії проводять під наглядом психолога/-ині, обізнаного в цій методиці. Проте деякі вправи можна виконувати самостійно. Вони допоможуть подолати тривожність, виплеснути гнів, відпочити, або відновити ресурс. Обери ту вправу, яка найбільше відповідає твоїм потребам у цей момент.
Двійнята, близнята, а також брати-сестри з невеликою різницею у віці мають схожі потреби, і однаково сильно потребують тепла та турботи від батьків. Відповідно, чим менша ваша різниця у віці, тим гострішою буде конкуренція між вами.
Процес будь-якого навчання заснований на помилках. Не існує іншого способу вчитися, крім як роблячи помилки. Відповідно, немає помилок — немає і розвитку.
Будь чесним/-ою з собою: люди люблять пліткувати та критикувати.
Навіть якщо ти станеш "бездоганною версією себе", все одно знайдуться ті, кому це не подобатиметься.
Усвідомити, що ідеальність — поняття відносне.
Відстоюй свої кордони — припиняй неприємні розмови, або критику у свою сторону. Не шукай чийогось схвалення.
Ти ризикуєш розчинитися в чужому житті й забути про власне "Я".
Ти коли-небудь одягав/-ла, щось ефектне, а потім цілий день відчував/-ла, ніби всі дивляться та обговорюють твій образ? Або міг/могла перечепитися, переходячи дорогу, і від цього почуватися ніяково, бо здавалося, що це помітили всі?
Існує думка, що самовираження — це один з найбільш доступних і потужних способів відчути себе щасливим/-ою та вільним/-ою. Якщо позбавити нас цієї можливості, то рано чи пізно ми втратимо відчуття свободи й закриємося в собі.
Запам’ятай: якщо щось подібне сталося з тобою чи з твоїми другом/подругою — вина та відповідальність завжди на боці ґвалтівника/-иці.
"Я все для вас роблю, а ви невдячні й самі нічого не можете".
Вона може сигналізувати про втому й необхідність відпочити або бути ознакою того, що ти займаєшся не своєю справою, утілюєш не свої бажання. З цим потрібно розбиратися, і не ігнорувати.
Інколи ми досить довго замовчуємо свої образи та невдоволення. Але негативні емоції нікуди не зникають, вони накопичуються. І щоб позбутися від бурі всередині (але не образити тих, хто поруч) ми вивільняємо їх непрямим шляхом.
Люди, яких в дитинстві надмірно опікували, в дорослому віці:
На думку психологів/-инь, найчастіше сором’язливими стають люди, які в дитинстві були оточені надмірною опікою, кожен крок яких контролювали. Також сором’язливість виникає внаслідок авторитарного виховання, постійної критики батьками.
Спробуйте щось, що додасть вам обом адреналіну: сплав на каяках, ніч у наметі, підйом на вершину гори або просто перегляд фільму жахів.
Це дозволить вивільнити накопичені емоції, отримати новий досвід.
Думка оточуючих (родичів/-ок, учительок/-ів, друзів/подруг) цінна, але не має бути визначальною, бо може не співпадати з тим, що тобі потрібно, що буде дарувати саме тобі радість та задоволення.
одна з найзагадковіших і найважливіших особливостей людини.
У психіатричній практиці розрізняють два види біполярного афективного розладу: БАР-1 та БАР- 2, різні в симптомах, проявах і в діагностиці.
Лише лікар може підтвердити діагноз біполярного розладу.
через нездорову критику, непрошені поради, або знецінюючі коментарі. Памʼятай, що це лише суб’єктивна думка іншої людини. Вона базується на її комплексах, непрожитих емоціях. А також відображає її ж ставлення до себе.
Інтернет — місце, де можна дізнатися про все, що відбувається в країні та світі, не встаючи з ліжка. Однак без детального фактчекінгу є ризик отримати неправдиву інформацію.
Ти можеш відповідати усім стандартам краси, мати відмінне почуття гумору й бути чудовим/-ою співрозмовником/-цею. Однак, це не гарантує взаємності у почуттях. Так само як і наявність у тебе недоліків не означає, що тобі точно відмовлять у романтичних стосунках.
Так, вони не завжди можуть доступно пояснити причини свого рішення, але це допоможе тобі усвідомити певні деталі, які полегшать прийняття.
Важливо розрізняти парентифікацію та звичайну допомогу батькам у побуті. Адже навчати тебе відповідальності — обов’язок дорослих. Різниця у тому, що діти інфантильних батьків зазвичай не мають вибору, адже якщо вони не візьмуться за певні сімейні обов’язки, то батьки цього просто не зроблять.
Якщо тобі знайомі хоча б 2-3 з перелічених ознак — варто задуматися, а в ідеалі — звернутися до психолога/-ині, психотерапевта/-ки для того, щоб розібратися, що ж відбувається.
Якщо ці симптоми тривають більше пів року — варто негайно звернутися до психіатра/-ині! Імовірно, нервову систему доведеться підтримувати ліками.
Голос у голові, який каже: "Зроби це за будь-яку ціну, ти не маєш право на невдачу!" — це гіперкомпенсація. Не дуже здорова штука, бо ніщо так не виснажує психіку, як надмірна самокритичність і вимогливість до себе.
Зупинись, оціни пройдений шлях, і похвали себе за успіхи. Що буде, якщо ти досягнеш не найкращих результатів, а просто хороших?
