Синдром дефіциту уважності та гіперактивності (СДУГ)

Гортаєш собі тік-ток перед сном, натрапляєш на відео про синдром дефіциту уважності та гіперактивності, і думаєш: Ну це точно про мене! Знайомо? 

Розглянемо цю нейровідмінність з погляду наукової психології та психіатрії.

Синдром дефіциту уважності та гіперактивності (СДУГ) — це порушення розвитку нервової системи. Це не хвороба! А нейро-особливість мозку, при якій він працює не так, як у більшості "нейротипових" людей.

• Дефіцит уважності — труднощі з концентрацією уваги: неуважність, розсіяність.
• Гіперактивність — пожвавлений стан нервової системи: непосидючість, нетерплячість, імпульсивність.

Синдром може проявлятися тільки в одному напрямку розвитку (дефіцит уважності чи гіперактивність) або в обох одночасно.

Науковці/-иці досі не мають відповіді на це запитання. Ось фактори, які можуть вплинути на його появу: 

• наявність синдрому у когось з батьків (генетична схильність); 
• травми голови під час народження або раннього дитинства; 
• вживання алкоголю та (або) наркотиків мамою під час вагітності.

• Важко слухати інших хоча б кілька хвилин, постійно хочеться перебивати, навіть якщо розповідь дуже цікава. 
• Складно всидіти на одному місці: поза швидко стає незручною, а в голову лізуть різні думки та невиконані справи. 

• Коли треба постояти в черзі, довго вантажиться комп'ютер, а люди поруч дуже повільні, то це сильно бісить. Таке буває, звісно, і в нейротипових людей, коли вони втомлені чи роздратовані, але точно не постійно.
• Непросто з кордонами інших людей — фізичними та (чи) психологічними. Або й взагалі немає розуміння, що це таке і нащо вони потрібні?

Ця ознака притаманна багатьом, але має певні відмінності у людей зі СДУГ. 

• Їм важко стримувати свої імпульсивні бажання: роблять незаплановані покупки, погоджуються на спонтанні (часто ризиковані) пропозиції від інших. 
• Вони діють швидше, ніж думають про свої дії. 
• Постійно кудись поспішають і тривожаться, навіть якщо для цього немає причин.

Труднощі з прибиранням удома, плануванням справ, постійні запізнення — необов'язково = СДУГ. Багато людей підозрюють його в себе через ці ознаки, але на них також впливають якість сну, можливий депресивний або апатичний стан, проблеми зі здоров'ям, або просто відсутність навичок організації свого життя.

Якщо тобі діагностувати СДУГ (це може зробити лише психіатр/-иня), то спробуй прийняти свою особливість. Твоє спілкування з іншими може виглядати нетипово. Твій підхід до навчання може бути інакшим. Але це ні в якому разі не робить тебе "хворим/-ою" чи "дивним/-ою".

• Дотримуйся стабільного режиму сну та харчування, щоб твій мозок менше втомлювався. Це може бути непросто, але ефект ти обов'язково відчуєш.
• Чітко організовуй свій час. 
• Хвали та винагороджуй себе за найменші досягнення й успіхи.

• Озвучуй свої дедлайни іншим людям. Домовся з другом/подругою, що прибереш до його/її приходу; повідом своїм підписникам у соцмережах, що закінчиш шкільний проєкт до кінця тижня. 
• Спробуй перетворити нудне завдання на гру, або змагання. Це зробить його виконання цікавішим.

потрібне лише в окремих випадках гострих провів, які суттєво заважають вчитися, спілкуватись з людьми, виконувати прості завдання. І навіть в цих випадках мова йде не про постійне вживання ліків, а ситуативне, за потреби.

Якщо відчуваєш, що не справляєшся зі своєю нейроособливістю — не соромся написати нашим консультам/-кам у чат-боті.