Як подолати відчуття самотності?

Наче велике коло друзів/подруг, але все одно самотньо? Так реально буває. Відчуття самотності — це про відсутність емоційної близькості, підтримки й справжньої довіри,  а не про те, чи є хтось поруч.

Спілкування відволікає від якихось думок. Але лише на деякий час. Поверхневі розмови не наповнюють  і не вирішують глибинних питань. Це спілкування — не якісне.

І з часом всі ці глибинні проблеми лише накопичуються.

‍

Спитай себе:

• Що для мене значать друзі/подруги?
• Що ми даємо одне одному?

Якщо  у відповідях — лише підтвердження того, що ти прикольна людина, чи відчуття безпеки й стабільності — слід попрацювати над собою. Наша найголовніша опора — ми самі.

Контакт — це про двох. Якщо тобі не відписують — не звинувачуй себе. Людина може просто бути не в ресурсі. Дай їй час відновитись. Примусове спілкування лише дратуватиме й віддалятиме.

Багато друзів/подруг виїхали за кордон, і ти відчуваєш, що ви віддаляєтеся? Це нормально. Іноді всім хочеться залізти  в мушельку, бо немає енергії через стрес.

Все, на чому зациклюєшся, і що псує настрій, треба блокувати. Не розкручуй їх! Можеш навіть виписати на аркуш раціональні контраргументи і проговорювати їх, коли "заносить".

Розпитуй друзів/подруг і не ображайся, якщо відписують не одразу. Краще довше, але…довше і в кількості символів. І ділися своїми переживаннями! А якщо не знаєш, чи це ок, — просто запитай.

• задавай уточнюючі питання;
• помічай чужі емоції й говори про них.

Це живий діалог, а не клішейні відповіді. Саме він дає відчуття глибинного розуміння й довіри.

‍

Інші люди — не порцелянові, і самі відповідальні за власні рамки. А дружба — це можливість ділитися. Якщо ж переживаєш — просто спитай напряму!

Уникай інтерпретацій. Коли щось турбує чи зачепило, формулюй через "я", а не через "ти". Не "ти образив/-ла мене", а "мені стало сумно через це".

‍

Це має бути як почистити зуби. Гуляй на вулиці хоча б 20 хвилин, добре відпочивай перед активністю і тіш себе дрібничками. Менталка і фізичний стан — важливі.

‍

Подумай добряче, що приносить тобі задоволення. Випиши ці штуки і роби: дрібні — щодня, більш глобальні — кілька разів на тиждень.

У всіх різні темпи, і не всі готові одразу після пережитих подій відкриватися новому. Це ок! А іноді на заваді стоять внутрішні комплекси та самооцінка.

Найбільш приємне спілкування — з тими, хто самодостатній/-ня. Якщо відчуваєш, що таки реально "грузиш" людей і маєш комплекси — звернутися до психолога/-ині абсолютно ок! 

В першу чергу, для себе. 

Бо ти важливий/-а.

‍