Без рожевих окулярів: нездорові стосунки

Бо всім треба увага, підтримка й турбота. Але їх кількість — індивідуальна потреба, яку треба визначати "на березі". Бо часто "не той" і "не та" — люди, що просто не можуть задовольнити твій сценарій близькості.

Думки типу "ти цього не заслуговуєш" або "рано чи пізно все хороше закінчується" ми часто копіюємо  в дорослих. Несвідомо. А потім так і йдемо  з ними  в своє доросле життя. Тому варто пропрацювати це. Спитай себе: чи ок тобі реально їх погляди?

• постійна напруга  в спілкуванні;
• супер різкі емоційні реакції;
• відчуваєш сум чи сором, часто звинувачуєш себе;
• неконструктивна критика, якою тебе чіпляють (особливо якщо постійно);
• емоційні качелі — або чудово, або жахливо, ніяк інакше.

‍

Хочеш постійної уваги чи втекти, навіть якщо любиш? Справа у твоєму типі прив’язаності, який формується в дитинстві. Якщо батьки чи важливі дорослі не дали нам достатньо турботи, це може впливати на те, як ми будуємо відносини з людьми.

• надійний — легко йдеш на контакт, але не вимагаєш нічого;
• тривожно-амбівалентний — постійна потреба емоційного зв’язку й підвердження своєї класності;
• уникаючий — коли ховаєшся від емоційної близькості;
• відсутність прив’язаності

‍

Одна людина хоче близькості прямо тут і зараз,  а інша — ні-ні-ні. Приблизно так це працює, коли  у вас — тривожно-амбівалентний і уникаючий типи. Складно, бо різні потреби й розуміння! Але можливо, якщо реально є почуття.

*Почитати: "Пастка пристрасті" психологів Діна Делліса та Кассандри Філліпс.

Розуміти свою класність, і мати їй підтвердження — це ок! Але є люди, яким такий фідбек треба постійно, й це напрягає. Самооцінка не має повністю залежати від інших. В такому випадку дуже ок пропрацювати все з психологом/-инею.

Маніпулятори/-ки часто намацують найболючіші точки. І тиснуть, щоб отримати увагу. Але нічого не віддають взамін. Найчастіше  в цю пастку потрапляють люди  з травматичним досвідом.

Він\вона зміниться? Не переоцінюй власні сили. "Порятунок" токсиків нічого не дає.  у них же не буде мотивації поводитися інакше! Треба чітко виставляти рамки і показувати людям, коли тобі щось не ок. Тобі правда хочеться безкінечно виправдовувати погані вчинки?

• коли тебе знецінюють;
• чи морозять;
• чи ображають;
• чи ще сотні різних сценаріїв.

Наші емоції — найкращий маркер. Навіть коли на поверхні все ніби ок. Не ігноруй їх!

Закоханість — це…ще нейромедіатори й гормони, окрім романтичних штучок. У підлітковому віці вони бушують ще більше. Тому…

• не приймай імпульсивних рішень: зачекай хоча б пів дня;
• чекай ясності та спокою: можна спробувати медитації й дихальні вправи.

‍

• виставляй межі: ти відповідаєш за свої емоції, вчинки й слова, інша людина — за свої;
• почуй різні точки зору: іноді ми не об’єктивні, спитай, як друзі/подруги бачать ситуацію;
• не зациклюйся на нав’язливих думках, перемикай увагу;
• розширюй коло спілкування і порівнюй ставлення до себе.

‍

Важливо усвідомлювати:

• які вчинки й слова для тебе "червоний прапорець"?
• наскільки часто ти поступаєшся принципами — ситуативно чи постійно?

Компроміси — здорово. Але якщо це постійні "потерплю" і "промовчу" — ти ігноруєш власні бажання й потреби.

‍

Ти важливий/-а. І ти — найголовніше своє кохання!