4. Ізоляція. Коли ти почав/-ла надмірно перейматися харчуванням, друзі/подруги кудись зникли. Ти починаєш боятися зустрічей з іншими, адже вони замовлятимуть піцу, яку тобі "не можна". Ваші цінності розділилися, а ти потайки вважаєш їх нещасними, бо вони не дбають про свою зовнішність.
Згідно із законодавством України, цілком усвідомлену згоду на секс із повнолітніми (18+) може дати лише особа, якій виповнилося 16 років. Якщо вона молодша за 16 років, її згоду не можна вважати дійсною.
Бажання догоджати може сприйматися через призму "виживання". Бути разом нас навчила еволюція, адже життя в групі гарантує безпеку. Тому страх образити когось (і втратити через це контакт із людиною) стає сильнішім, ніж усвідомлення, що ти цінний/-а, і маєш бути в себе на першому місці.
Ти починаєш звикати до токсичного ставлення, і вірити, що саме так виглядає справжня дружба. З часом у твоїй голові поселяється думка, що на більше ти й не заслуговуєш. А це не так!
Цей розлад проявляється по-різному, але є деякі загальні ознаки:
"Ти чогось не додав/-ла в цих стосунках, от тобі і зрадили"
Ні і ще раз ні! Якщо щось у ваших стосунках не подобалося партнеру/-ці, це можна було владнати в інший спосіб. Якими б не були причини зради, вони в жодному разі не можуть виправдати дії людини, яка це зробила.
Проблеми починаються тоді, коли ти порівнюєш цю штучну картинку зі своїм життям. У такі моменти з'являються тривога, розчарування в собі та думки: "Якщо я не можу бути привабливим/-ою, то краще взагалі не показувати себе справжнього/-ю".
А спробуй загуглити! Серйозно, загугли список емоцій. Проаналізуй, коли ти щось подібне відчував/-ла. Збережи цей список на телефоні. Ти в будь-який момент зможеш відкрити його, і визначати, що з цього зараз відбувається з тобою.
Переконати тебе, що всі інші — погані. Тебе переконуватимуть у тому, що твої близькі люди проти тебе і краще взагалі з ними не спілкуватися. Тож тепер залишається покладатися тільки на газлайтера/-ку, його/її думки та рішення.
Люди приписують собі діагнози без огляду кваліфікованого/-ї фахівця/-чині. Наприклад, любов до прибирання вважають ознакою ОКР, а зміни настрою протягом дня — біполярним розладом. Через це стає складно відрізнити, хто справді потребує допомоги, а хто намагається відповідати тренду.
Якщо тебе змалку привчали ставити на перше місце потреби інших, то на формування здорових особистих знадобиться багато часу та зусиль. Але не втрачай надії — трохи віри у власні сили та корисна інформація допоможуть тобі напрацювати навичку відстоювати себе.
"Я й не очікував/-ла, що ти складеш іспити так добре… Як тобі це вдалося?"
"Нарешті ти одягнув/-ла щось по фігурі. А то постійно у своїх мішках ходиш…"
Справжні психологи/-ні знають, що людська психіка — непроста та неоднозначна. Тому для встановлення будь-якого ментального захворювання потрібно багато різних симптомів і факторів, які сходяться. І зробити це може лише психіатр/-иня.
Якщо бачиш у "психолога/-ині" на сторінці відео про те, як діагностувати у себе біполярний розлад — тікай!
Ти не маєш шукати відповіді самостійно - завжди можна звернутися по кваліфіковану психологічну допомогу.
Після розриву дуже хочеться перечитувати переписки, переглядати спільні фото, скролити соц.мережі минулого/-ї партнера/-ки. Це природно, але уповільнює процес відновлення. Якщо відчуваєш, що рука тягнеться до спогадів - відволікайся на щось інше. Ти навіть можеш створити список речей, які дозволяють тобі перемкнути увагу: розмова, готування вечері, перегляд серіалу, прогулянка.
Кожен і кожна з нас може по-своєму реагувати на ті чи інші події, неоднаково сприймати одну і ту ж саму річ, вважати важливим те, що є пустим для інших. Тому не існує якогось умовного списку проблем, про які варто говорити, а про які - ні.
Важливим є те, що важливо для тебе.
Один із найкращих способів допомогти собі - пропріоцептивне заземлення. Це відчуття свого тіла тут і зараз, знаходження опори, яка каже нервовій системі: «Хей, все ок, ти в безпеці».
саме психотерапія може бути дуже корисною під час (та після) війни. Довгострокова робота з такими фахівцями/-чинями допомагає впоратись зі страхами, пережити втрату чи позбутись травматичних спогадів, і знайти в собі сили жити далі.
Справжні друзі/подруги — це ті, з ким можна не лише веселитись, а й розслабитись. Не грати ролі, не надягати маски, не боятись виглядати якось не так чи помилятись. Не потрібно доводити щось чи змагатись. Це коли тобою не заповнюють час від нудьги, а обираюсь як особистість.
Не «я зроблю все», а «я відкрию файл», «прочитаю одну сторінку», «посиджу 5 хвилин». Маленькі кроки не лякають психіку та поступово запускають рух.
А сенс іноді простий: «я хочу менше стресу завтра», «я хочу звільнити вечір», «я піклуюся про себе майбутнього/-ю». Навіть невелика користь може стати внутрішньою опорою.
Розуміти свою класність, і мати їй підтвердження — це ок! Але є люди, яким такий фідбек треба постійно, й це напрягає. Самооцінка не має повністю залежати від інших. В такому випадку дуже ок пропрацювати все з психологом/-инею.
Гетеросексуальність (потяг до протилежної статі), гомосексуальність (потяг до своєї статі), бісексуальність (потяг до осіб обох статей), та згадана вище асексуальність.
Також виділяють типи сексуальності. Їх дуже багато, оскільки вони пропорційні різноманітності вподобань усіх людей на планеті.
В етичному кодексі психологів/-инь неприпустимі дружні чи романтичні стосунки з клієнтами/-ками під час терапії. Бо в тій мішанині емоцій та перенесень далеко не завжди зрозуміло, де справжнє відношення до людини, а де проєкція.
1. Намалюй коло.
2. Впиши в нього всі ті речі, на які ти можеш вплинути або змінити — свій настрій; те, що сьогодні одягнеш; чим будеш вечеряти.
3. За межами кола напиши всі ті речі, на ти не можеш вплинути — поведінка інших людей; погода за вікном; політична ситуація в країні тощо.
4. Збережи цей список і нагадуй собі, що ти можеш змінити, а що від тебе не залежить.
Якщо ти відчуваєш осад після ситуації, що сталася спробуй:
Це перший крок, щоб навчитися ними керувати. Ми звикли, що оці хороші, а от інші погані. Постарайся ставитись до всіх емоцій як до необхідних та з’ясовувати причини цих емоцій замість того, аби картати себе за них.
Виникає тоді, коли хлопець/дівчина, намагаючись схуднути, різко зменшує порції їжі, виснажує себе фізичними вправами, або починає приймати препарати для зниження ваги. При виявленні у себе/своїх знайомих перших ознак анорексії — потрібно негайно звернутися до лікаря/-ки!
Психолога/-ині або ж психотерапевта/-ки, які (можливо) направлять до психіатра. Вони точніше скажуть, що відбувається, і чому твій організм увімкнув режим "зберігаємо емоції і енергію".
Практика і ще раз практика.
Відчуваєш себе незручно, але все одно пробуй говорити про ту допомогу, яку ти хотів/-ла б отримати. Незначне почуття провини — це теж цілком ок, головне не зациклюватись на ньому.
Споживання новин призводить до підвищення рівня тривоги та нервового напруження впродовж дня.
Замість: "Ти мені майже не пишеш, тобі все одно на мене!" опиши ситуацію через призму своїх почуттів та емоцій: "Коли ти рідко пишеш мені, я відчуваю себе непотрібним/-ною. Давай переписуватися частіше".
Начебто вся стрічка новин — це віддзеркалення життя та вподобань усієї країни. Але це не так. Саме тому реальність після соціальних мереж може пригнічувати.
Якщо ти вважаєш, що у всьому винні батьки — це може бути правдою.
Але твоє життя жити тобі, а не батькам. А отже, і відповідальність за твої успіхи чи невдачі — твоя відповідальність.
Бути роздратованим/-ою, бути в стресі — нормально. Однак стосунки мають наповнювати енергією та бажанням жити. Тож якщо ти зрозумів/-ла свої потреби та партнера/-ки — ви порозумієтесь. Ось що для цього можна зробити.
Саме вони подарують тобі мотивацію діяти. Для початку визнач, що тобі подобається робити. Потім перевір чи додає це тобі сил навчатись.
І пам’ятай, що вчитись чи ні, отримувати "відмінно" або "достатньо" — це тільки твій вибір та вмотивованість.
Розпитуй друзів/подруг і не ображайся, якщо відписують не одразу. Краще довше, але…довше і в кількості символів. І ділися своїми переживаннями! А якщо не знаєш, чи це ок, — просто запитай.
Знайти справжню причину цього стану в тебе можуть допомогти фахівці/-чині в області ментального здоров’я.
Давай відновлюватися! Склади список того, що дає тобі сили. Можливо це спорт, відпочинок чи йога. Або ж ти любиш просто полежати, подивитись фільм чи помалювати. Слухай себе і не забувай про базові фізіологічні потреби — сон, їжу та гігієну тіла.
Але може ти просто надто стриманий/-а у своїх емоціях.
Спробуй більше відкритись, а не ховатись у своїй комфортній мушлі?
Злість — це здорова реакція на збереження своєї цілісності та усього важливого для себе.
до фахового/-ї терапевта/-ки, якщо тобі не вдається самостійно побороти труднощі сепарації
Твої батьки часто не дотримували свої обіцянки, приховували якісь важливі факти?
Ти перестаєш довіряти своїй інтуїції та словам оточуючих.
Саме ці відмінності і є особливими "родзинками".
А у твоїх відмінностях від інших, дуже багато ресурсу, енергії та потенціалу.
1. Ти сильно переживаєш, коли отримуєш низьку оцінку.
2. Легко жертвуєш розвагами із друзями/подругами заради того, щоб зробити домашнє завдання.
3. Постійно очікуєш похвалу від інших.
4. Болісно ставишся до успіхів інших, починаєш негативно відгукуватися про них.
5. Намагаєшся довести до ідеалу будь-яку справу.
6. Засмучуєшся через найменшу помилку.
Ми не можемо обирати свою стать, адже народжуємося з нею. Але крім біологічних характеристик, на які ми не можемо впливати, у нас відбувається складний процес гендерної самоідентифікації — те ким ми себе уявляємо.
Саме гендерна ідентичність, а не стать — визначає нашу поведінку, бажання, смаки та цінності.
Пам'ятай — це біологія та природна реакція на стрес, тут немає твоєї провини, бо ти не в змозі контролювати викид гормонів у своєму тілі.
— це довгий і нелегкий процес, який обов’язково повинен відбуватися під наглядом спеціаліста/-ки.
Не уникай подій чи дій, які провокують тривогу.
Проте твоє завдання — не віддати їй контроль над твоїм життям.
Люди, які його практикують: рідше відчувають психологічну напругу, депресію, у них знижується тривожність; більш щасливі, їх самопочуття та задоволеність життям вищі; краще контролюють свою поведінку, справляються з небажаними думками й емоціями; мають стабільнішу самооцінку, менше залежать від зовнішніх факторів; задоволені своїм особистим життям; у них покращується пам'ять, увага, продуктивність.
Наприклад, старшокласник/-ця знайшов/-ла десь твій номер телефону, і постійно дзвонить тобі, намагається провести додому без твоєї згоди, або чекає кожного ранку біля школи.
Запам’ятай — це не турбота, а насильство. Яке може викликати у тебе відчуття напруги, тривоги та незахищеності. Ти маєш право звернутися по допомогу до старших або поліції.
Це затверджена експертами добірка інструментів, яка допоможе тобі безпечно втрутитися у ситуацію, якщо ти став/-ла свідком домагань у громадських місцях.
Формується у дітей, яких мами часто залишали їх самих, або з іншими людьми. Тоді в дитини поступово формується переконання, що світ небезпечний і непередбачуваний. Такому малюкові страшно втратити маму, і залишитися покинутим назавжди. Дорослішаючи, така людина зберігає внутрішню тривожність і переносить цю залежність на близьку людину.
Самооцінка — це назавжди
Самооцінка змінюється протягом життя. На неї впливають наші щоденні успіхи, близькі та авторитетні люди. Вона може змінюватися незалежно від твого бажання, а може усвідомлено коригуватися, коли ти працюєш над собою.
Ти не несеш жодної відповідальності за шкідливі звички чи залежності своїх батьків, а отже ти не маєш соромитись їхніх проблем.
Головна різниця між суїцидальною поведінкою та селфхармом — це намір. У випадку суїцидальної поведінки — це позбавлення себе життя, а самопошкодження — завдання фізичних страждань. Однак будь-яке самопошкодження несе в собі ризик самогубства через необережність.
На жаль, позбутися страху повністю не вийде ніколи. Його можна лише послабити, аби не заважав діяти.
Краса світу — в його різноманітті. То ж не бійся проявляти себе.
Індивідуальність завжди яскравіша загальноприйнятих стандартів, а внутрішній комфорт набагато важливіший за думку оточуючих.
Подобатись всім без винятку неможливо.
Не варто вносити в життя будь-які важливі для тебе корективи, лише щоб задовольнити "тарганів" в чужій голові.
Через надмірну зосередженість на собі, ми не беремо до відома те, що інші люди не приділяють цьому стільки ж уваги, адже зайняті своїм життям.
Ти, найімовірніше, вже й не пам’ятаєш, як одного разу твій однокласник/-ця "зганьбився/-лася" біля дошки й отримав/-ла за це двійку. Натомість для нього/неї це досі може бути найгіршим спогадом.
Це коли людина обирає для себе таку форму самовираження, яка є небезпечною для її неї, або життя інших. Наприклад, демонстративне захоплення екстримом.
У нашій країні діють: Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та відповідна Стаття 126 Кримінального Кодексу України, які передбачають штраф, громадські роботи, або арешт до 7 діб для людини, яка вчинила психологічне насильство.
Якщо ти рятівник/-ця — ти ризикуєш довести себе до емоційного вигорання, хронічної втоми, депресії.
Якщо рятують тебе — ти починаєш відчувати себе безпомічним/-ою, привчаєшся до ролі жертви.
Але якщо його голос занадто голосний і вимогливий, і ти відчуваєш, що самостійно не справляєшся, то краще звернутися до психотерапевта/-ки.
Вони вважатимуть, що гіперопіка та контроль у взаєминах з партнерами/-ками — це цілком нормально. Можуть почати вирішувати за партнера/-ку, що йому/їй робити, як одягатися, з ким спілкуватися. Або шукатимуть партнера/-ку, який/яка вирішуватиме це все за них.
Ти легко можеш піддаватися маніпуляціям: заради визнання ти готовий/-а нехтувати своїми інтересами, цінностями, навіть здоров'ям або й життям.
Нудьга настає тоді, коли ви перестаєте цікавитись одне одним. До речі, є додатки та настільні ігри із відкритими питаннями для пар, які допоможуть вам дізнатися багато нового одне про одного.
Визнач свої сильні і слабкі сторони:
Відсутність сенсу життя або неможливість його реалізувати може породжувати апатію, депресію, втрату інтересу до існування.
Психологічну: у чат-боті психологічної підтримки, подкастах, навчальних інста-блогах.
Юридичну: у правозахисників/-ць, поліції.
Розлад може початись з депресивного або маніакального епізоду , що проявляються циклічно з року в рік — наприклад, депресії взимку/восени, а манії навесні/влітку.
Після фрази: "А ти на себе подивись!" реальне обговорення проблеми відходить на другий план. Починається гра в "Хто з нас гірший", і ви старанно перекидаєте відповідальність одне на одного за труднощі у ваших стосунках.
Згідно з Гері Чепменом це: подарунки, допомога, спільне проведення часу, фізичний контакт і слова (компліменти чи теплі фрази).
Можливо, твої способи сказати "я тебе люблю" відрізняються від тих, до яких усі звикли.
Коли ти займаєшся спортом, мозок сприймає це як стрес. Для його подолання у тілі виділяється мікс ендорфінів, дофаміну та адреналіну. Ці хімічні речовини підіймають тобі настрій та відповідають за стан "feeling good".
Вони не можуть відчувати, коли тобі окей вислухати/допомогти/бути поруч, а коли б ти не хотів/-ла цього.
Часто захисною реакцію в таких ситуаціях може бути "зникання" на якийсь час, відсторонення в спілкуванні. Для іншої сторони це неприємно та незрозуміло.
Ділись думками, ідеями та історіями з іншими. Показуй свою справжню особистість, розвивай її, досліджуй. Тобі може бути страшно, здатися нецікавим/-ою або смішним/-ою для інших. Однак точно знайдуться ті, хто тебе зрозуміють.
Розрив стосунків викликає неприємні емоції. Але якщо вони відсутні — це теж нормально. У тебе немає "обов’язку" страждати. Важливо розуміти: ти дійсно нічого не відчуваєш (окрім правильності прийнятого рішення) чи придушуєш емоції.
На неї сильно впливає нестабільний гормональний фон, адже твій організм стрімко розвивається. Хвилі настрою коливаються, а конфлікти та невдачі відчуваються дуже гостро, інколи трагічно.
"Мені не вдається шкільне навчання — зате батьки купують мені дорогий одяг і техніку". Сумнівний спосіб, адже в глибині душі ти знаєш, що ці покупки — не твоя заслуга.
"Мені не вдається шкільне навчання, але я класно малюю, беру замовлення на арти, заробив/-ла гроші й купив/-ла собі брендову річ чи крутий планшет", — це зовсім інша справа!
