Невизначеність чи сумніви у своїй гендерній ідентичності - зовсім не знак, що з тобою щось не так.

Немає правильного часу, коли тобі необхідно визначитись чи прийняти рішення.
Це процес дослідження, який може тривати роками!

Він потребує відкритості, неспішності і розуміння.
Дай собі право на сумнів і невизначеність - це важлива частинка твого шляху.

‍

Нам набагато легше сприймаються конкретні та короткі завдання. Тож, якщо перед тобою стоїть якесь велике завдання - розбий його на підпункти.
Розпиши детально, що і за чим ти робитимеш, та повертайся до цього списку, щоб викреслити виконане. Так ти відчуватимеш, що рухаєшся маленькими кроками до великої мети.

‍

У період таких складних переживань дуже класно, якщо поруч є хтось, хто може тебе підтримати. Батьки, рідні, друзі, подруги чи будь-хто, кому ти довіряєш - не соромся звернутися до них і попросити про розмову. Це не обов'язково повинні бути довгі розмови з практичними порадами - іноді достатньо просто бути разом.

Чи бувало у тебе таке, що хтось зі знайомих казав: «не перебільшуй», «тобі гріх жалітися», «он подивись, у людей є гірші проблеми»?

Після них іноді виникає відчуття, наче твої проблеми не важливі і щоб бути почутим/-ою потрібно мати дуже серйозну, ледь не «смертельну» причину, а звичайні щоденні переживання того, щоб ними ділитися.

‍

Як зрозуміти, що ти перевантажений/а?

• Будь-який шум б'є прямо по голові.
• Дотики інших стають фізично неприємними.
• Важко зосередитися, думок занадто багато.
• Тремтіння, напруга в плечах, прискорене дихання.
• Раптові вибухи дратівливості.
• Хочеться сховатися, вимкнути звук, залізти підковдру.

Під час самонакручування найрозповсюдженіша реакція - тривожність. Але насправді вона є наслідком чогось глибшого - страху. Тому дуже важливо визначити, чого ти боїшся? Що має статись, і як ти себе почуватимеш, якщо станеться саме ось цей найстрашніший сценарій?

‍

• надійний — легко йдеш на контакт, але не вимагаєш нічого;
• тривожно-амбівалентний — постійна потреба емоційного зв’язку й підвердження своєї класності;
• уникаючий — коли ховаєшся від емоційної близькості;
• відсутність прив’язаності

‍

Сексуальність пов’язана  з поняттям "лібідо". Це сексуальний потяг до когось чи чогось, який може змінюватись  у процесі дорослішання. Сексуальний потяг може викликати не лише тип зовнішності,  а й певні особистісні риси чи патерни поведінки.

Припинити терапію, якщо психотерапевт/-ка:

• тисне, розпитує про інтимні чи глибинні подробиці;
• критикує тебе, як особистість;
• дає поради щодо твого життя та розв’язання проблеми;
• нав’язує свою точку зору;
• не чує тебе.

‍

Спокійно, просто це просте виміщення болісних почуттів, які накопичилися.

Цей процес називається заміщенням. Це один із базових захисних механізмів, що дозволяє тобі переносити складні  емоції на ближчих об’єктів/суб’єктів.

Згадай, як часто ти чув/-ла від дорослих: "Я зайнятий/-а, не відволікай  мене своїми дурницями". 

З часом, ти звикаєш до того, що зі своїми проблемами треба справлятися самостійно і не "навантажувати" ними інших.

Можливо, ти планував/-ла сходити сьогодні на свій улюблений фільм, а твій друг/подруга не мав/-ла часу, бо допомагав/-ла батькам. Не спіши злитись, а ввічливо запитай про це.

Коротко ЕІ — це вміння дати раду своїм і чужим емоціям, точно зрозуміти, оцінити і виразити їх.  Є хороша новина: його можна розвивати! Щоб класно будувати стосунки з людьми, або ж, наприклад, розділяти, де справді твої емоції — а де ти піддався/-лась впливу оточуючих.

‍

Натякаючи людині, що їй варто піти в спортзал, або жарти на кшталт: "Не їж останній шматок піци, тобі вже досить" — не допоможе людині, а тільки образить її. 

Бо це — фет-шеймінг — засудження/присоромлення повноти.

• Нормально спати, їсти та відпочивати.
• Частіше робити те, що приносить радість.
• Робити й домашні справи, рутина, так-так!
• Поговорити про свій стан з людиною, якій довіряєш.

‍

...лише "красива картинка" за якою різне може приховуватись

Надмірна увага до інших користувачів/-ок — сигнал, що  у твоєму житті є труднощі. Простеж, що саме цікавить тебе на сторінці іншої людини. Чи задоволений/-на ти цим  у власному житті.

‍

"Занурення" в соціальні мережі може погіршити твої стосунки з оточуючими та вплинути твій ментальний стан.

Не варто звинувачувати себе, якщо хтось із близьких починає тобі рідше писати або дзвонити. 

Можливо, ця людина не в ресурсі, і немає сил для спілкування. Варто дати їй трохи часу для відновлення.

батьки можуть нас травмувати:

• Якщо не виконують своїх обіцянок, у тебе формується насторожене ставлення до світу.
• Якщо карають, не пояснюючи, ти починаєш фокусувати на думці інших про себе.
• Навіть коли кажуть: "Ти для мене все", то завищують твої очікування, що змушує прагнути "до ідеалу", кожного разу розчаровуюсь, оскільки ідеал недосяжний.

З початком повномасштабної війни — наші пріоритети різко змінилися. Ми почали думати про те, як вижити, як переїхати в безпечніше місце, як допомогти армії та країні в цілому. У таких складних та енергозатратних умовах, навчання зміщується на задній план.

Без рідної людини поряд може здаватись, що стосунки не мають ніякого сенсу. Мозок цікава штука: щоб уникнути напруги, він прагне позбутись стрес-фактору. І ти відчуваєш це як бажання віддалитися від партнера/-ки емоційно, не спілкуватись.

Багато друзів/подруг виїхали за кордон, і ти відчуваєш, що ви віддаляєтеся? Це нормально. Іноді всім хочеться залізти  в мушельку, бо немає енергії через стрес.

Коли шукаєш варіанти жити яскраво та проживати емоції, АЛЕ не робиш жодного вибору  через страх обрати не найкраще, "застрягаєш" і починаєш картати себе через втрачені можливості.

Невизначеність — це ок.
Найчастіше так буває через нав’язані стереотипні погляди на світ та нерішучість.

‍

Проаналізувати, через що у тебе виникли такі емоці?

Що стало тригером у цій ситуації?

‍

• Ти вважаєш, що краще знаєш, як  інші повинні одягатися/виглядати/поводитися/ з ким зустрічатися.

• Ти обурюєшся на те, що хтось від тебе чимось відрізняється, вважаєш це "неправильним" та хочеш  їх змінити.

‍

• Ти постійно прагнеш довести свою незалежність, або шукаєш авторитетну особу, яка скаже тобі, що робити.
• Розчаровуєшся в людях, коли вони не відповідають твоїм очікуванням.
• Тобі важливе схвалення оточуючих.
• У комунікації з друзями/подругами, в романтичних відносинах часто поводишся по-дитячому: влаштовуєш істерики, ображаєшся, кидаєш слухавку, тікаєш від проблем.

У тебе не все вдається з першого разу? Це нормально! Батьки коментують це так: "У тебе все одно нічого не виходить — дай я сам/сама зроблю". 

І от, тобі вже простіше пасивно існувати, ніж проявляти ініціативу.

‍

Ти маєш повне право мати свої уподобання і улюблену справу.

‍

"Я змалку мріяв/-ла стати співаком/-чкою, але цього так і не сталось. Натомість тепер я можу віддати свою дочку/сина до музичної школи. Нехай займається музикою, досягає висот і втілює мою мрію в життя", — кажуть батьки, які втілюють свої нереалізовані мрії через своїх дітей.

"Якщо ти отримаєш 2, ми перестанемо тебе любити", — найгірша фраза, яку можна почути від батьків, адже тоді з’являється установка: "Мене люблять тільки за мої успіхи".

Вони можуть впливати на твою самооцінку та відчуття впевненості. Через те, що твій характер не збігається з кліше, можуть з’явитися відчуття неповноцінності, сорому, розчарування в собі.

• Ти відчув/-ла запаморочення, занепокоєння, слабкість.
• Все навколо видається у 2D, далеким і несправжнім.
• Ти ніби відстороненений/-на  від власного тіла.
• З’являється страх "збожеволіти" або померти.

• Ти нав’язливо намагаєшся "переосмислити" неприємні події, відтворити їх в уяві (найчастіше у сновидіннях).
• Ти уникаєш того, що нагадує про травму (тригерів).
• У тебе підвищені тривожність і емоційне збудження, постійна настороженість, підозріливість.

• Ти роздратований/-на, швидко втрачаєш терпіння.
• У тебе сильні страхи та нав’язливі фобії  без зрозумілих причин.
• Тебе лякає світ і мучить сильна туга по дому.
• Ти часто плачеш,  конфліктуєш чи/та скандалиш без причин.

2. Після того, як ти систематично практикуєш майндфулнес, і виявляєш у собі різні речі, то вчиться ставитися до них інакше: стаєш більш стійким/-ою, стабільним/-ою, можеш легше справлятися з різними емоційно-складними ситуаціями, тобто формується саморегуляція.

Це образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку однієї особи (або групи) стосовно іншої, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день. Наприклад, коли хтось глузує з твоєї нової зачіски, або одягу. Це неповага до твоєї особистості, і ти маєш право грубо на це відповісти, висловити свою агресію, щоб захистити свою гідність.

• Ніколи не думай, що це твоя провина — довіряй своїм інстинктам і захищай свій простір.
• Попроси про допомогу когось, хто є поруч.
• Скажи щось — у крайньому разі звернись до особи, що вчиняє домагання.
• Задокументуй це — спробуй сфотографувати/зняти на відео те, що відбувається.

Це коли у дитини сформовали переконання, що її люблять і цінують, що їй допоможуть і не залишать одну надовго. Тому можна відпускати маму на деякий час (вона ж повернеться). Можна йти пізнавати світ (завжди можна повернутися). Можна радіти чи плакати (тебе зрозуміють, втішать). Людина зі здоровою прив'язаністю знає, що її прийматимуть такою, яка вона є. Тому відкривається іншим без страху.

• Відповідальність за власні результати, поразки, поведінку.
• Повага до себе та до інших людей.
• Ефективне спілкування без маніпуляцій, негативних емоцій.
• Уміння уважно слухати, розуміти та знаходити компроміс.

Заняття з арттерапії проводять під наглядом психолога/-ині, обізнаного в цій методиці. Проте деякі вправи можна виконувати самостійно. Вони допоможуть подолати тривожність, виплеснути гнів, відпочити, або відновити ресурс. Обери ту вправу, яка найбільше відповідає твоїм потребам у цей момент.

Двійнята, близнята, а також брати-сестри з невеликою різницею у віці мають схожі потреби, і однаково сильно потребують тепла та турботи від батьків. Відповідно, чим менша ваша різниця у віці, тим гострішою буде конкуренція між вами.

• Ти обмежуєш себе в бажаннях.
• Незадоволений/-а своїми успіхами.
• Тобі знайомі відчуття заздрості, ревнощів. 
• Ти відчуваєш залежність від інших людей та їхньої думки.
• Хочеш усім подобатися.
• Маєш страх виступати тепер публікою / знайомитися з новими людьми.
• Потребуєш постійного схвалення збоку.

‍

• Учитись розуміти свої емоції та переживання в ситуаціях, що викликають у тебе сором чи інші неприємні емоції. 
  ‍
• Вчитись проговорювати власні почуття та переживання, бо це насамперед важливо для тебе!

• Для зняття емоційної напруги, перемикання уваги з психологічних страждань на фізичні. 
• З метою маніпуляції іншими: щоб припинити сварку батьків, викликати відчуття провини, вплинути на поведінку. 
• Для   доказу своєї любові, "на спір", самоствердження.

Процес будь-якого навчання заснований на помилках. Не існує іншого способу вчитися, крім як роблячи помилки. Відповідно, немає помилок — немає і розвитку.

Будь чесним/-ою з собою: люди люблять пліткувати та критикувати.

Навіть якщо ти станеш "бездоганною версією себе", все одно знайдуться ті, кому це не подобатиметься‎.

‍

Усвідомити, що ідеальність — поняття відносне.

Відстоюй свої кордони — припиняй неприємні розмови, або критику у свою сторону. Не шукай чийогось схвалення.

‍

Ти ризикуєш розчинитися в чужому житті й забути про власне "Я".

Ти коли-небудь одягав/-ла, щось ефектне, а потім цілий день відчував/-ла, ніби всі дивляться та обговорюють твій образ? Або міг/могла перечепитися, переходячи дорогу, і від цього почуватися ніяково, бо здавалося, що це помітили всі?

Існує думка, що самовираження — це один з найбільш доступних і потужних способів відчути себе щасливим/-ою та вільним/-ою. Якщо позбавити нас цієї можливості, то рано чи пізно ми втратимо відчуття свободи й закриємося в собі.

• Перш за все перемістись в більш безпечне місце чи частину приміщення.
• Зв’яжись за можливості з рідними та друзями, кому довіряєш.
• Якщо можеш, не віддавай і не залишай особистих речей та документів.

• Ізоляція: аб’юзер/ка забороняє тобі бачитися з друзями/подругами та рідними; відвідувати навчання, або роботу; перевіряє твоє місцезнаходження, особисті переписки, або історію браузера через надмірні ревнощі. ‍
• Переслідування: аб’юзер/-ка стежить за тобою; завалює подарунками; нав’язливо вимагає спілкування; погрожує; шантажує; створює фейкові акаунти.

Запам’ятай: якщо щось подібне сталося з тобою чи з твоїми другом/подругою — вина та відповідальність завжди на боці ґвалтівника/-иці. 

"Я все для вас роблю, а ви невдячні й самі нічого не можете".

Вона може сигналізувати про втому й необхідність відпочити або бути ознакою того, що ти займаєшся не своєю справою, утілюєш не свої бажання. З цим потрібно розбиратися, і не ігнорувати.

Інколи ми досить довго замовчуємо свої образи та невдоволення. Але негативні емоції нікуди не зникають, вони накопичуються. І щоб позбутися від бурі всередині (але не образити тих, хто поруч) ми вивільняємо їх непрямим шляхом.

Люди, яких в дитинстві надмірно опікували, в дорослому віці:

• не можуть розібратися, чого хочуть;
• мають сильний страх перед навколишнім світом;
• не можуть стати незалежними та впевненими в собі.

‍

На думку психологів/-инь, найчастіше сором’язливими стають люди, які в дитинстві були оточені надмірною опікою, кожен крок яких контролювали. Також сором’язливість виникає внаслідок авторитарного виховання, постійної критики батьками.

• Нестійка самооцінка —  це постійні злети й падіння.
• Бажання довести свою важливість іншим людям.‍
• Співзалежні стосунки — потреба постійно чути схвалення від конкретної людини.

Спробуйте щось, що додасть вам обом адреналіну: сплав на каяках, ніч у наметі, підйом на вершину гори або просто перегляд фільму жахів.

Це дозволить вивільнити накопичені емоції, отримати новий досвід.

‍

• Це думки, які прокручуються в голові самостійно, циклічно, знову і знову. 
• Це думки зі знаком "–": песимістичні, негативні до себе чи якоїсь ситуації (наприклад, ти симпатизуєш комусь, а думки крутяться, що це не взаємно і нічого не вийде тощо).

‍

Думка оточуючих (родичів/-ок, учительок/-ів, друзів/подруг) цінна, але не має бути визначальною, бо може не співпадати з тим, що тобі потрібно, що буде дарувати саме тобі радість та задоволення.

одна з найзагадковіших і найважливіших особливостей людини.

‍

‍

• Ні в якому випадку не мовчи про це, не тримай це в собі.
• Не соромся попросити про допомогу — це принижує не тебе, а булера/-ку.

‍

У психіатричній практиці розрізняють два види біполярного афективного розладу: БАР-1 та БАР- 2, різні в симптомах, проявах і в діагностиці.

Лише лікар може підтвердити діагноз біполярного розладу.

• Людина нездатна пробачати помилки. Довго пам’ятає неприємні ситуації, навіть якщо в неї давно попросили пробачення.
• Відповідає образою на образу. "Карає" інших за їхню поведінку схожими вчинками.
• Схильна турбуватися лише про власні бажання та потреби у відносинах.

‍

‍

• Якщо тобі робили боляче в стосунках (дружніх/партнерських/сімейних), то виникає недовіра до людей. Це працює за принципом: "Краще взагалі не відкриватися, тоді ніхто не завдасть мені болю".

‍

• Якщо тобі бракувало близькості з батьками, то в майбутньому тобі буде важко будувати близькі відносини з людьми. Так формується уникаючий тип прив’язаності.

‍

• Різкі зміни в житті. Реальність стає страшною, і від неї хочеться втекти.
• Підлітковий вік — теж вагомий пункт, адже стрес може бути наслідком різких гормональних змін, пов’язаних з пубертатом. 

• Уникає зустрічі наживо, або скасовує її в останній момент. 
• Не викладає нових фото/відео. Кетфішери/-ки "крадуть" фото реальних людей з інших акаунтів, або генерують їх за допомогою штучного інтелекту.
• На його/її акаунті мало підписників/-ць та публікацій. Це може означати, що він новий та створений з метою кетфішингу.

через нездорову критику, непрошені поради, або знецінюючі коментарі. Памʼятай, що це лише суб’єктивна думка іншої людини. Вона базується на її комплексах, непрожитих емоціях. А також відображає її ж ставлення до себе.

Інтернет — місце, де можна дізнатися про все, що відбувається в країні та світі, не встаючи з ліжка. Однак без детального фактчекінгу є ризик отримати неправдиву інформацію.

Ти можеш відповідати усім стандартам краси, мати відмінне почуття гумору й бути чудовим/-ою співрозмовником/-цею. Однак, це не гарантує взаємності у почуттях. Так само як і наявність у тебе недоліків не означає, що тобі точно відмовлять у романтичних стосунках.

• Описуй ситуації максимально нейтрально, без звинувачень на кшталт:
  "От якби ти повів/-ла себе тоді інакше…"
• Не давай порожніх надій на "другий шанс", якщо твоє рішення остаточне. 
• Не варто намагатися "залишитися друзями/подругами". Така дружба не буде щирою, скоріше болючою.

Так, вони не завжди можуть доступно пояснити причини свого рішення, але це допоможе тобі усвідомити певні деталі, які полегшать прийняття.

Важливо розрізняти парентифікацію та звичайну допомогу батькам у побуті. Адже навчати тебе відповідальності — обов’язок дорослих. Різниця у тому, що діти інфантильних батьків зазвичай не мають вибору, адже якщо вони не візьмуться за певні сімейні обов’язки, то батьки цього просто не зроблять.

Якщо тобі знайомі хоча б 2-3 з перелічених ознак — варто задуматися, а в ідеалі — звернутися до психолога/-ині, психотерапевта/-ки для того, щоб розібратися, що ж відбувається. 

‍

Якщо ці симптоми тривають більше пів року — варто негайно звернутися до психіатра/-ині! Імовірно, нервову систему доведеться підтримувати ліками.

Голос у голові, який каже: "Зроби це за будь-яку ціну, ти не маєш право на невдачу!" — це гіперкомпенсація. Не дуже здорова штука, бо ніщо так не виснажує психіку, як надмірна самокритичність і вимогливість до себе. 

‍

Зупинись, оціни пройдений шлях, і похвали себе за успіхи. Що буде, якщо ти досягнеш не найкращих результатів, а просто хороших?

Почни працювати над собою.

• Усвідом, що почуття та потреби інших не менш серйозні та важливі за твої.
• Стався з повагою до особистих кордонів інших — фізичних та емоційних.

Статевий потяг — це щось, що ми відчуваємо до об’єктів або осіб, які здаються нам сексуально привабливими. Він спонукає нас вступати у сексуальну взаємодію. 

А сексуальне збудження — це фізіологічна реакція організму. Вона необов’язково виникає тоді, коли ми відчуваємо статевий потяг.

Якщо ти прийдеш до школи після безсонної ночі, то запамʼятаєш на 40% менше матеріалу. 

Повноцінний сон — це як кнопка "зберегти" для всієї інформації, яку тобі доводилося запамʼятовувати протягом дня. Тому в ніч перед контрольною краще взятися за подушку, ніж за підручник.

Людям, які переоцінюють себе здається, що вони кращі, ніж є насправді, і в них рідко виникає думка, що це не так. Вони можуть вихвалятись знаннями в темі, в якій навіть не до кінця розбираються.

Нав'язливі думки не означають, що людина небезпечна чи з нею щось не так. Але й недооцінювати їх не варто, бо це дійсно неприємна річ, з якою можна справитись.

У перші місяці повномасштабного вторгнення люди поринали у читання книжок та перегляд улюблених фільмів, адже психіка потребувала відпочинку від жахливої реальності.

3. РХП пов’язане із бажанням контролю. Дієта — це обіцянка, що ти нарешті зможеш взяти себе в руки. Тобі здається, що ти почав/-ла контролювати власне життя, приборкала/-в внутрішній хаос. Ти — можеш більше за інших, адже можеш не їсти, навіть коли відчуваєш голод.

• Важко слухати інших хоча б кілька хвилин, постійно хочеться перебивати, навіть якщо розповідь дуже цікава. 
• Складно всидіти на одному місці: поза швидко стає незручною, а в голову лізуть різні думки та невиконані справи. 

У сексуальних стосунках усі партнери/-ки мають рівні права. Тому секс повинен бути добровільним від початку до кінця. Все, що відбувається через примус/маніпуляції/погрози — не окей!

Секс без добровільної, активної згоди (чітке "так" або "я хочу зайнятися сексом із тобою") є насильством, за яке відповідальний/-а тільки той/та, хто його вчиняє.

Можливо, ти навчився/-лася такого способу взаємодії від батьків (чи інших дорослих), які завжди догоджали іншим. Схеми поведінки швидко засвоюються — навіть якщо ми це не усвідомлюємо.

• На твоє бажання поділитися/порадитися реагують критикою, направленою на твій характер чи зовнішність.
• Ти можеш дізнатися, що друг/подруга розповсюджує про тебе чутки, або розповідає твої секрети. І це вже дуже серйозний дзвіночок!

• Можеш витрачати великі суми на подарунки, які не дуже можеш собі дозволити. Важливий нюанс: цей обмін невзаємний.

• Тобі важко встановлювати особисті межі. 

• Хочеш бути на зв'язку 24/7, а якщо партнер/-ка довго не відповідає — з'являються тривожні думки.

Точні причини досі невідомі. Вважається, що на це можуть впливати:

Генетика: якщо у твоїй родині у когось був/є ОКР, то у тебе є ризик успадкувати його.

Інші фактори: 

• сильний стрес;

• травматичні події (смерть близької людини, важкий розрив стосунків);
• пережите сексуальне насильство чи домагання;

• інші ментальні розлади (СДУГ, або обсесивно-компульсивний невроз (ОКН)).

"Це все тому, що ти недостатньо контролював/-ла!" 

Здорові стосунки будуються на взаємній довірі А гіперконтроль та ревнощі "розцвітають" там, де цієї довіри немає. Зрештою, якщо людина захоче зрадити — вона це зробить, і надмірний контроль тут допоможе.

Соцмережі — це наче фільм з крутими спецефектами, які вражають, але штучно сконструйовані. Користувачі/-ки показують там лише те, що хочуть показати. Уяви, стільки всього ховається за кадром і не потрапляє в стрічку.

Техніка "Я-повідомлення" допомагає нам краще розуміти свої емоції. Адже щоб сформулювати звертання до іншої людини, нам спочатку треба запитати себе: "Що я відчуваю в цій ситуації?"

Діагностувати алекситимію може лише спеціаліст/-ка у сфері психологічного здоровʼя.

Якщо тобі складно зрозуміти свої емоції та почуття, знай — це нормально, таке буває.  З цим можна працювати та впоратися. Отримати підтримку можна анонімно в чат-боті "Не дрібниці".

У стосунках ви постійно проходитимете через кризи. Коли будете планувати спільне майбутнє, коли вас буде розділяти відстань, коли виникатимуть особисті кризи та важкі періоди. І хоч це дуже нелегкі періоди, саме вони допомагають вам покращити стосунки та перейти на новий етап.

1. Ти впізнаєш себе в цьому/цій персонажі/-ці, адже він чи вона переживають схожі емоції та труднощі. Фантазуєш, що ця особа відчуває твій біль.
2. Герой/-їня здається тобі сильною особистістю, на яку можна покластися. Ця постать додає тобі сил і надихає, а у своїх фантазіях ти почуваєшся з нею безпечно.

• Патріархальні погляди. Навіть у країнах, де відкрито засуджують патріархат є люди, які його підтримують. 
• Стереотип, що секс — це щось погане. Насправді секс — це природний процес, який дійсно про задоволення. А сексуальність у будь-яких проявах (які не шкодять іншим) — це про самовираження, розуміння себе.

Переконати тебе в тому, що ти — ворог собі. Під час кожної спроби обговорити неприємну поведінку газлайтера/-ки, ти починаєш думати: "Та ні, він/вона не може так вчинити зі мною. Я себе накручую".

• Бажання отримати підтримку.
• Спроба полегшити свій стан: "Я вже кілька днів не можу встати з ліжка через депресію, зате я загадкова, меланхолійна особа".
• Неготовність працювати над покращенням свого ментального самопочуття.
• Перекладання відповідальності: "Я забудькувата/-тий, бо у мене РДУГ… Тут нічого не вдієш".

• Ти — людина, до якої всі приходять за підтримкою/допомогою/послугою. На власні потреби у тебе не залишається ні часу, ні сил.
• Відчуваєш багато провини, коли відмовляєш та ставиш себе у пріоритет.
• Намагаєшся зберегти хороші відносини з усіма. Боїшся будь-яких сварок, тому з усіма погоджуєшся.