aA+
- ти ображаєшся, коли інші люди зляться на тебе й кажуть, що ти з ними вчинив/-ла неприємно;
- тобі важко вибрати ненасильницьку форму своїм емоціям — ти можеш злитися тільки криком або образливими словами;
Понад усе прагнеш сепаруватися від постійної опіки батьків.
Які ж "вірусні алгоритми" прописують найчастіше програмісти твого дитинства?
Люди із синдромом відмінника/-ці мають завищені вимоги до себе; не сприймають ніяких помилок і промахів; їм потрібна тільки перемога, загальне схвалення та визнання. Але в житті, на жаль, неможливо завжди перемагати. Навіть у відмінників/-ць стаються поразки.
Ці симптоми можуть виникнути раптово, або нагадувати про себе час від часу.
Це сучасний науковий й абсолютно нерелігійний метод, який може сприяти збільшенню рівня усвідомленості та цілісності особистості, формуванню нових та розвитку наявних здібностей, розширенню свідомості. Це підхід, який має східне коріння. Його ефективність підтверджують наукові дослідження у різних сферах.
Свою першу прив’язаність ми відчуваємо до матері, яка про нас піклується, захищає, годує. Прив'язаність підвищує наші шанси на виживання, бо утримує нас біля матері достатню кількість часу, поки ми не соціалізуємося та станемо самостійними.
Конфлікти між батьками та дітьми часто виникають через різні погляди на життя. Проте, часом, для того, аби порозумітися достатньо знайти правильні слова, які не образять близьку людину, і зможуть пояснити твою думку.
Арттерапія — це спосіб самовираження за допомогою символів, кольорів, ліній й образів того, що дуже складно виразити за допомогою слів. Вона допомагає звільнитися від негативних переживань та намалювати своє ставлення до наколишньої дійсності. Арттерапія не має вікових обмежень, і вважається одним із найбільш ефективних методів у психотерапії.
Суперництво, постійні суперечки та сварки у дитинстві між братами та сестрами не рідкість. І їх можна пояснити.
Самооцінка — це наше ставлення до себе, як до особистості. Вона починає формуватися з дитинства, завдяки стосункам з батьками. І продовжує змінюватися протягом усього життя під впливом оцінки нашого оточення.
Бо ж ти маєш бути вдячний/-а батькам за все. Адже батьків не обирають…
Це один із деструктивних способів справитися зі стресом, який дослівно перекладається, як "завдання шкоди собі".
1. На будь-які твої промахи дорослі реагували невдоволенням є. Тому ти зробив/-ла висновок: "Я помилився/-лася = я поганий/-на".
2. За помилки тебе карали. Тому ти відчуваєш страх перед ними.
3. Батьки або вчителі/-льки висміювали твої невдачі.
4. Ти колись зазнав/-ла публічного фіаско.
Коли люди кажуть, що варто бути собою — вони мають на увазі, що для початку тобі варто розслабитися та поводитись природно.
Коли батьки, або інші аторитетні люди кажуть: "Не злись", "Помовч і не висовуйся", "Всі терплять, і ти терпи", "Їж, що дають".
І от…ти вже перестаєш висловлювати свої бажання і потреби.
Нас із раннього дитинства вчать, що важливо бути чемними, добрими та приємними дітьми. Ставити бажання й потреби інших людей вище своїх. Надмірно пристосувавшись до інших, ми починаємо сприймати все близько до серця набагато частіше, ніж варто було б. Тому й не дивно, що коли нас за щось критикують, ми автоматично припускаємо, що вони мають рацію.
Це така ж важлива потреба, як виживання. Після того, як ми задовольняємо свої базові потреби в їжі, одязі й даху над головою, настає черга для самовираження.
ти не мусиш терпіти фізичне насильство і миритись з ним.
батьки, партнер/-ка, хтось з друзів/подруг, викладачів/-ок, колег/колежанок.
Психологічне насильство — це систематичне втручання в життя іншої людини.
звикає страждати та жалітися, проте глибоко всередині вона не хоче покращити своє життя та старанно уникає можливості вирішувати проблеми — завжди легше знайти рятівника, який робитиме все за неї.
Найчастіше це пов’язано з вихованням. Часто батьки намагаються нагрузити нас роботою, транслюючи, що бездіяльність — це лінь. Пізніше, коли ти намагаєшся відпочити, у тебе може вмикається безліч негативних переживань, а також страх, сором і відчуття провини.
cарказм, приниження, ігнорування, плітки, висміювання.
Щоби проявляти агресію, не обов’язково бути схильним/-ою до фізичного насильства.
Батьки, які надмірно контролюють, впевнені, що оберігають тебе від небезпек, адже бажають найкращого для тебе. Однак гіперопіка — це один зі способів тотального контролю. Як результат — у тебе виникає викривлене сприйняття себе як нерозумної людини, яка нічого не вміє або робить усе не так.
це стан психіки, що характеризується нерішучістю, боязкістю, напруженістю, скутістю та дискомфортом через невпевненість у собі.
Тобі необхідно усвідомити, що ти — не гірший/-а і не кращий/-а.
Ти — це тільки ти, і тобі зовсім не потрібно порівнювати себе з іншими.
1. Нудьга у довготривалих стосунках — це нормально, бо ми втомлюємося від чогось одноманітного (навіть якщо це любов).
2. Ти почав/-ла нудьгувати з партнером/-кою на початковому етапі відносин? Краще завершуй ці стосунки одразу — мабуть, це не "твоя" людина.
"Не рюмсай, ти ж не дівчинка" — каже мама своєму сину на дитмайданчику.
"Ти хочеш літак? То ж для хлопців" — дивується бажанням своєї доньки батько біля вітрини іграшкового магазину.
Але прискорення тут не працює. Тому, це абсолютно нормальне вагання щодо пошуку свого шляху в житті, що з інтересів обрати, який вибір буде правильним.
Сенс твого життя може змінюватися на різних етапах дорослішання, і це нормально!
Ти неперервно переосмислюєш його задля досягнення гармонії з собою та оточуючим світом!
Це може бути:
Він чинить вплив на здоров’я, навчання, роботу, особисте життя, спілкування з людьми, провокує потенційно небезпечні для життя та здоров’я ситуації, коли ти в момент зміненого стану свідомості недооцінюєш загрози.
Мало хто чув термін "вотебаутизм". Однак, більшість із нас розуміє, як це — "переводити стрілки" в конфлікті, щоб "виходити сухим/-ою з води".
Розберемося, як працює вотебаутизм та чим він шкідливий.
— нездатність людини будувати тісний емоційний зв’язок з іншими людьми, свідоме чи несвідоме уникнення близького емоційного контакту.
Кетфішинг — це створення людиною фейкового образу в соцмережах з метою заманити потенційну жертву в несправжні стосунки (зазвичай романтичні) та обманути її. Кетфішер/-ка завойовує довіру інших, викликає у них позитивні емоції, "активізує" та утримує її увагу.
вміння визначати власні комфортні рамки спілкування.
Підтримувати друзів, подруг та рідних, звісно, дуже важлива частина стосунків. Однак ця межа, коли нас (свідомо чи несвідомо) починають використовувати, і є основною з функцій кордонів нашої особистості.
Люди публікують свої найкращі фото/відео/сторіз, що створює ілюзію ідеального життя. Ти починаєш порівнювати їх із собою. Думати, що твоє життя не таке цікаве/успішне. Це стає, або хорошою мотивацією змінюватися на краще, або (частіше) — негативно впливає на твою самооцінку, викликає багато песимістичних думок.
Спробуй прийняти, що ти відчуваєш емоційний біль і напевно будеш почуватися погано ще якийсь час. Можливо, тобі знадобиться довгий плейлист із сумних пісень, щоб пережити невзаємність. І це нормально!
Буває таке, що розрив неминучий через токсичність відносин. І це дуже вагома причина потурбуватись про себе, адже тільки ми самі несемо відповідальність за своє життя та психічний стан.
Це одна з найважливіших штук, про яку тобі важливо турбуватися в цей період.
Тут важливу роль відіграє наш емоційний інтелект, тобто: вміння розуміти свої емоції, розрізняти їх та мати способи стабілізувати свій стан, проживати їх екологічно для себе, вміти неконфліктно говорити про свої почуття та страхи.
Інструментальна — дитина змушена брати на себе побутові обов’язки в сім’ї — готувати їжу, доглядати за молодшими братами/сестрами.
Емоційна — дитина почувається відповідальною за емоційний стан батьків. У неї формується установка: "Я повинен/-на зробити все як хоче мама/тато, інакше вона/він засмутиться".
Хтось має схильність до астми, хтось — до тривожності, а чиясь нервова система реагує на переживання та стреси розвитком депресивних симптомів.
Людина зі схильністю до депресії, може так ніколи й не дізнатися про неї. Якщо має не токсичне оточення, отримує підтримку від сім’ї, друзів/подруг, турбується про своє здоров’я, достатньо відпочиває.
Спочатку ти повністю залежиш від дорослих і не до кінця усвідомлюєш свою САМість. Коли вчишся ходити, то починаєш відокремлюватися від батьків і заявляти: "Я сам" або "Я сама". Цей період називають першою кризою. Криза — це необов’язково щось погане, а й можливість створення чогось нового.
Основною ознакою нарцисизму є порушення меж інших людей, їх емоційне використання та маніпуляції. Коли він сильно виражений — це вже називається нарцисичним розладом особистості.
Здоровий егоїзм — це коли людина дбає про свої потреби та почуття, не дає себе ображати, і не переходить меж інших.
це сексуальна орієнтація, яка характеризується відсутнім або слабким статевим потягом до інших осіб. Асексуали/-ки є частинкою ЛГБТ+ спільноти (на рівні з іншими орієнтаціями — гомо-, бісексуальністю тощо).
Він дає безліч "бонусів" для фізичного та ментального здоровʼя. І ти можеш отримати їх абсолютно безкоштовно!
це відчуття, що твій успіх у будь-якій справі — лише везіння, або збіг обставин, і ти не заслуговуєш на нього. Тобі здається, що ти вводиш усіх навколо в оману, бо насправді не такий/-а розумний/-а чи класний/-а, як здаєшся.
Коли наш мозок зациклюється на навʼязливих думках, він намагається вирішити якусь логічну задачку. Тільки проблема в тому, що більшість таких задач не мають вирішення.
(англ. "to escape" — втікати) — втеча у вигадані світи, фантазування з метою відволіктися від негативних переживань та проблем, які виникають у реальному житті.
Необов’язково мати діагноз "анорексія", "булімія" чи "компульсивне переїдання", щоб застрягти у небезпечній системі мислення про власне тіло. Ця тема стосується кожного/-ї, хто живе у суспільстві, де панує ідея про "ідеальне тіло".
Синдром дефіциту уважності та гіперактивності (СДУГ) — це порушення розвитку нервової системи. Це не хвороба! А нейро-особливість мозку, при якій він працює не так, як у більшості "нейротипових" людей.
Перший секс — це не злочин і не особисте досягнення. Не варто вступати в сексуальні стосунки, аби довести щось собі чи комусь. Так само як і страх осуду, не має ставати перешкодою на шляху до початку твого сексуального життя. Це — лише твоя справа!
Фізичні прояви сексуальності відчуваються по-різному — від постійного статевого потягу до його відсутності на тілесному рівні.
Коли тобі цього зовсім не потрібно — це зветься асексуальністю, і вона також може бути різною: наприклад, людина потребує романтики та обіймів, але не хоче більшого, або ж такий рівень стосунку з оточуючими її/його взагалі не цікавлять.
Емпатія — базова людська особливість, що допомагає співпереживати іншим.
Феномен колективного переживання травми цілої нації — гніву, суму, відчаю чи надії.
Відчуття власного безсилля та втрати контролю над життям.
Інша установка, теж родом з дитинства.
Вона формується коли батьки були надто вимогливими, строгими та стриманими в проявленні емоцій та близькості, і цього ж очікували від тебе.
Немає двох однакових людей. Навіть близнюки відрізняються рисами характеру. Ми виростаємо в різних умовах, а отже, і думаємо по-різному. Тому не очікуй від своїх друзів/подруг того ж самого, що робиш ти.
Так ти можеш адекватно оцінити, наскільки тобі щось важливе. І залежно від цього реагувати чи ні. Тільки ж знаєш: твої емоції не завжди точно відповідають справжнім почуттям. Скільки разів ми гнівались на тих, кого любимо? От для цього і треба їх розрізняти. Щоб не наламати дров!
Боді-шеймінг — спроби присоромити або висміяти людину через особливості її тіла. А засудження кого-небудь за те, що знаходиться поза його/її контролем, — повний абсурд.
Тепер спробуй себе спитати:
Зазвичай це:
Фабінг — потяг до електронних девайсів настільки сильний, що змушує зневажливо ставитися до оточення, або навіть повністю ігнорувати його (від англійських слів "телефон" (phone) і "зневажливе ставлення" (snubbing).
І ти починаєш себе поступово накручувати: "А чи дійсно все добре?"
Найчастіше, внутрішніми причинами цих переживань є захисний механізм — проєкція.
В сім`ї задовольняються:
базові потреби
Ось ти розумієш, що маєш потреби, які він/вона не задовольняє, а раніше задовольняв/-ла чи ці стосунки завжди не відповідали твоїм ідеальним про них уявленням? Бо якщо все змінилось у війну, давай подивимось, що могло статися?
До речі, цей процес постійний. За одним бажанням виникає інше.
Спитай себе:
Якщо у відповідях — лише підтвердження того, що ти прикольна людина, чи відчуття безпеки й стабільності — слід попрацювати над собою. Наша найголовніша опора — ми самі.
Наш мозок, часом, видає «баги», коли ми намагаємось вирішити складну життєву ситуацію. Один із таких "багів" — синдром втрачених можливостей.
Насправді так лише здається. Усі мають багато переживань та сумнівів, набивають безліч ґуль поки досягають успіху. Просто ти цього не помічаєш.
Зовсім ні!
Адже важливими в таких ситуаціях не спонтанні емоції, а те, що ти будеш з ними робити згодом.
- ти накопичуєш свої почуття до останнього, поки не "вибухнеш";
- тобі здається, що люди навколо повинні змінитися на краще;
- тобі важко та образливо чути слово "ні";
психологічний процес відокремлення дитини від батьків та переходу у формат "дорослий-дорослий".
Мама просить тебе доглядати за молодшими братом/сестрою?
Батько каже: "Не плач! Ти вже дорослий/-ла"
Тобі забороняють… бути дитиною.
Виникнення та розвиток цього синдрому не залежать від статі. Найчастіше причиною стають слова батьків/рідних, які ми чуємо в ранньому дитинстві. Так-так, звичайні слова, які пізніше перетворюються на глибинні установки, на які потім нашаровуються події та слова інших важливих людей (вчителів, коханих, друзів/подруг).
Наприклад — див. наступну картку.
Гендерні стереотипи чогось ще досі популярні гендерні стереотипи. Тобто узагальнення та чіткий розподіл усіх 8 мільярдів людей на дві категорії — "М" і "Ж".
Дівчаток віддають на художню гімнастику та бісероплетіння, хлопців — на бокс та футбол. Більш "легальна" реакція на стрес для дівчат — сльози, для хлопчиків — агресія та бійка.
Симптоми вегетативної активації:
Такий стан психічного здоров'я може розвинутися внаслідок будь-яких травматичних подій, включаючи стихійні лиха, ДТП, втрату близької людини, сексуальні домагання.
без фільтрації — спокійно приймай все, що відбувається у внутрішньому світі та навколо;
без оцінки — не вмикай оцінювання, не вішай ярлики "добре чи погане";
без очікувань та з цікавістю — не шукай щось особливе, сприймай усе відкрито.
Що насильство — це не тільки про побиття та заподіяння фізичної шкоди.
Насильство — це також грубі висловлювання, тиск, заборони, ігнорування, висміювання, погрози та ін.
Люди за своєю природою є соціальними істотами, і не можуть існувати без взаємодії з іншими, не відчуваючи дружби чи любові до когось.
Без прив’язаностей, у дорослому віці, прожити можна, але з ними спокійніше. Бо вони задовольняють якусь нашу потребу: у безпеці, визнанні, любові і т.д.
Асертивність — це вміння постояти за себе, захищаючи свої кордони, не порушуючи кордонів інших. Це про вміння сказати "ні", коли хочеться, не відчуваючи за це провини. Це про самоповагу та повагу до вибору інших.
До появи сестри чи брата ти відчував/-ла себе найважливішим/-ою для батьків, все було тільки для тебе. І раптом, з’являється хтось. Тобі не хочеться ділити любов батьків, і ти починаєш ревнувати.
Малюкам завжди потрібно більше уваги, бо вони ще нічого не можуть зробити самостійно. Через це в тебе може виникати відчуття, що тебе люблять менше, ніж молодшого/-у. І це — окей!
дозволяє людині правильно оцінити свої можливості та здібності, реально подивитися на свої невдачі та досягнення.
Неадекватна (завищена або занижена) самооцінка перекручує наше уявлення про себе, і ускладнює життя не тільки нам, а й тим, хто нас оточує.
