
| тема |

| 1 |
У голові можуть з’являтися думки:
| 2 |
Особливо якщо поруч немає людей, які підтримають.
Під час небезпеки психіка може реагувати по-різному. Людина не завжди здатна боротися або тікати. Іноді виникають завмирання, розгубленість або нерозуміння, як діяти.
| 3 |
Те, що ти розгубився/-лася чи не сказав/-ла про все одразу, не робить тебе винним/-ою. Адже в таких ситуаціях немає «правильних» реакцій.
Відповідальність за насильство, булінг чи приниження завжди лежить на тому, хто завдав шкоди. Твої почуття мають значення, і ти заслуговуєш на підтримку.
| 5 |
Проблема в тому, що сором дуже любить підтримувати це мовчання. Він може переконувати людину «не перебільшувати», «не згадувати» або «не навантажувати» інших своїми проблемами.
Проте дуже важливо чесно сказати собі: «Те, що сталося, було неправильним щодо мене. Мені було боляче».
| 6 |
Після таких ситуацій люди часто намагаються приховати свій стан. Хтось багато плаче, хтось замикається в собі, а хтось поводиться так, ніби все гаразд. Проте жодна з цих реакцій не робить пережите менш важливим.
Саме тому не варто залишати свої переживання всередині себе. Коли людина перестає залишатися з болем наодинці, впоратися з ним стає трохи легше.
| 8 |
Дуже важливо обирати людей, поруч із якими ти почуваєшся хоча б трохи безпечніше:
| 9 |
До безкоштовної Національної гарячої лінії для дітей та молоді можна звернутися цілодобово: з мобільного — за номером 116 111, зі стаціонарного — 0 800 500 225 або через Telegram: @CHL116111.
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 116 123 — з мобільного, 0 800 500 335 — зі стаціонарного.
Й, звичайно, ти завжди можеш звернутися у чат-бот «Не дрібниці», де консультанти й консультантки завжди готові вислухати й підтримати.