людина, яка завжди намагається догоджати іншим, ціною власних потреб та бажань. 

Це досить поширене явище, яке зустрічається в багатьох людей: від очевидних форм "хорошої" людини, до більш завуальованих, в яких ховаються глибокі психологічні труднощі.

Проте нас можуть отруювати не лише токсичні речовини, а й стосунки з людьми, в яких нас ображають, критикують або не підтримують. Де немає відчуття безпеки, де віддають більше, ніж отримують, де самооцінка падає, а загонів стає ще більше.

Це сильна емоційна, соціальна й іноді фізична залежність від іншої людини. Коли один/одна партнер/-ка фактично не може без іншого/-ї.

ОКР — це психічний розлад, який характеризується нав'язливими думками (обсесіями) і нав'язливими діями (компульсіями).

​Зрада у стосунках є надзвичайно болючим досвідом, який ранить і залишає багато неприємних наслідків для обох партнерів/-ок. То чому так трапляється та як впоратися з цим досвідом?

Тобі в руки потрапляє магічне дзеркало. У ньому всі люди виглядають неймовірно красивими. Але коли ти дивишся в дзеркало на себе — тобі стає огидно. Звучить страшно, чи не так?

Чи відомо тобі про техніку ефективної комунікації, яка допомагає уникати конфліктів та краще розуміти одне одного? Це техніка "Я-повідомлення".

Коли складно розпізнати, або назвати свої емоції? Зрозуміти, що відчуваєш, або проявити чуйність до інших? Оточення може сприймати тебе, як байдужого/-у, а насправді твоя поведінка просто не відповідає твоїм реальним переживанням.

Стільки різних "вперше" перед вами — перший поцілунок, перша прогулянка, перші зізнання в почуттях. Ти дивишся на партнера/-ку, і думаєш, що це твій ідеал. Це і є любов на все життя чи лише симпатія?

Незабаром помічаєш, що фантазуєш про стосунки з персонажем/-кою 24/7. 

Це взагалі нормально? Що означають ці почуття?

Здавалося б, з розвитком культури, ЗМІ, свободи слова та укріпленням гуманних цінностей, таке явище як булінг мало б викорінитися. Але, на жаль, навпаки виникає все більше його підвидів. Поговоримо про один з них.

Уяви, ніби хтось наполегливо переконує тебе в тому, що молоко — насправді чорного кольору і завжди таким було. "Та ні, воно ж біле!", — кажеш ти. І чуєш у відповідь: "А може всі змовилися, щоб переконати тебе, а я намагаюся відкрити очі на правду".

Така ситуація здається абсурдною. Але не тоді, коли маєш справу з газлайтером/-кою.

Раніше розмови про ментальні розлади викликали страх та неприйняття. Зараз про них говорять відкрито та без осуду. Це допомагає людям з психічними захворюваннями ефективніше справлятися зі своїм станом.

Однак набуває популярності протилежна тенденція — серйозні проблеми із ментальним здоров'ям романтизують.

Уяви, що ти живеш у будинку без дверей. Усі можуть заходити в нього і робити все, що забажають. А ти й не заперечуєш… Рано чи пізно точно знайдуться люди, які без вагань скористаються всіма благами твоєї домівки. У якийсь момент ти зрозумієш, що це вже не твій дім і в ньому є місце для всіх, але не для тебе.

Зазвичай компліменти підіймають настрій і викликають посмішку. Чому ж інколи похвала змушує почуватися так, ніби тебе образили?

Найперша відмінність між справжніми та фейковими психологами/-инями — наявність диплома про психологічну освіту. 

Різноманітні курси, конференції та семінари допомагають психологам/-иням здобувати додаткові знання, але вони не можуть замінити навчання в університеті.