• не забувай про щоденні ритуали та рутинні справи;
• підіймай собі настрій дрібницями;
• винагороджування себе за успіхи, малі та великі;
• відновлюйся та відпочивай.

Тобі потрібні сили, окей?

‍

Схоже, тебе не все влаштовує в собі та в тому, що зараз робиш/маєш.

‍

Якщо ти аб’юзер/-ка, то намагання інших захистити свої межі викликає у тебе образу та роздратування. 

‍

‍

‍

‍

‍

Виписуй те, що відбулось, по схемі:"Ситуація" → "Емоція, яку я відчув/-ла → "Чи була такою ж моя реакція у схожих ситуаціях у дитинстві?" → "Чи реагував/-ла, або досі реагує так хтось з моїх батьків у подібних ситуаціях?". Прослідкуй, де закінчуються закладені патерни і де починаєшся  власне ти.

‍

Тому, що у свій час вони отримали свої "вірусні алгоритми".

‍

‍

‍

Адже люди із синдром відмінника/-ці часто мають гарну репутацію. На них завжди можна покластися, бо вони відповідально ставляться до будь-якої діяльності. 

Однак за цим приховуються:

• емоційна нестабільність;
• невміння долати труднощі;
• нестабільна самооцінка;
• страждання від самокритичності.

‍

Часто, через такі неправильні настанови, ми починаємо блокувати свої емоції. Це створює багато проблем для нас у дорослому віці. Постійне придушення емоцій, з часом, може проявлятися у вигляді істерик, або ставати причинами депресій. 

Гендерні стереотипи, ще з дитинства, забирають у нас можливість реалізувати свій потенціал, бути щирими з собою та відмовлятися від того, що нам не підходить.

‍

‍

• Сказати собі: "Це лише панічна атака. Я не помираю".
• Присісти, не намагатись нікуди рухатись.
• Обійняти себе за плечі, потерти долоні, вуха, кінчик носа, розтерти ступні ніг, "заземлитись".

‍

‍Заземляйся — спробуй відчути себе "тут і зараз":

• Залучи органи відчуття (слух, нюх, смак, дотик), щоб відчути все, що тебе оточує.
• Зосередься на своєму диханні, щоб відчути себе у своєму тілі.
• Зміни положення свого тіла: пройди кілька метрів, пострибай, поплескай у долоні, торкнись будь-якої частини тіла. Зверни увагу, чи не відчуваєш ти напругу (у плечах, животі, спині, інше).

• Доторкнись до приємної тканини.
• Згадай запах, що нагадує щось хороше.
• Подивись на  милу оку картинку.  
• З’їж улюблену цукерку.
• Увімкни плейлист заспокійливої музики.

Люди можуть використовувати майндфулнес, замість того, щоб розв’язувати проблеми та турбуватися про майбутнє, або, як "втечу" від болючих спогадів, емоцій.

Тобто, коли до тебе ставляться не як до живої людини, а як до предмета, яким можна володіти, робити з ним якісь дії, до якого можна застосовувати силу.

Удай із себе друга/подругу, запитай котра година, відволічи увагу, прояви креативність.

‍

Коли людина із безпечною прив’язаністю дорослішає, вона легко будує стосунки, знаходить друзів/подруг, закохується. 

У людини з тривожною прив’язаністю виникає емоційна залежність від партнера/-ки. Тому вони можуть телефонувати йому/їй ледь не щогодини, перевіряючи, чи все гаразд.

1. Увімкни класичну мелодію, яка тобі подобається (якщо не любиш класику, знайти будь-яку іншу мелодію, яка тобі до душі).
2. Спробуй висловити на папері за допомогою фарб усе те, що ти чуєш. 
3. Щоб правильно виконати цю вправу, дозволь собі захопитися музикою, яку слухаєш, таким чином ти зможеш розслабитися й дати волю своїм почуттям.
4. Чи подобається тобі малюнок?

Говори з батьками про все, що тебе турбує щоразу, коли відчуваєш несправедливість, або ревнощі. Поясни, що їхні вчинки/слова/реакції роблять тобі боляче. Батьки не читають твоїх думок, і можуть навіть не усвідомлювати, що тебе щось турбує.