Адже люди із синдром відмінника/-ці часто мають гарну репутацію. На них завжди можна покластися, бо вони відповідально ставляться до будь-якої діяльності. 

Однак за цим приховуються:

• емоційна нестабільність;
• невміння долати труднощі;
• нестабільна самооцінка;
• страждання від самокритичності.

‍

Часто, через такі неправильні настанови, ми починаємо блокувати свої емоції. Це створює багато проблем для нас у дорослому віці. Постійне придушення емоцій, з часом, може проявлятися у вигляді істерик, або ставати причинами депресій. 

Гендерні стереотипи, ще з дитинства, забирають у нас можливість реалізувати свій потенціал, бути щирими з собою та відмовлятися від того, що нам не підходить.

‍

‍

• Сказати собі: "Це лише панічна атака. Я не помираю".
• Присісти, не намагатись нікуди рухатись.
• Обійняти себе за плечі, потерти долоні, вуха, кінчик носа, розтерти ступні ніг, "заземлитись".

‍

‍Заземляйся — спробуй відчути себе "тут і зараз":

• Залучи органи відчуття (слух, нюх, смак, дотик), щоб відчути все, що тебе оточує.
• Зосередься на своєму диханні, щоб відчути себе у своєму тілі.
• Зміни положення свого тіла: пройди кілька метрів, пострибай, поплескай у долоні, торкнись будь-якої частини тіла. Зверни увагу, чи не відчуваєш ти напругу (у плечах, животі, спині, інше).

• Доторкнись до приємної тканини.
• Згадай запах, що нагадує щось хороше.
• Подивись на  милу оку картинку.  
• З’їж улюблену цукерку.
• Увімкни плейлист заспокійливої музики.

Люди можуть використовувати майндфулнес, замість того, щоб розв’язувати проблеми та турбуватися про майбутнє, або, як "втечу" від болючих спогадів, емоцій.

Тобто, коли до тебе ставляться не як до живої людини, а як до предмета, яким можна володіти, робити з ним якісь дії, до якого можна застосовувати силу.

Удай із себе друга/подругу, запитай котра година, відволічи увагу, прояви креативність.

‍

Коли людина із безпечною прив’язаністю дорослішає, вона легко будує стосунки, знаходить друзів/подруг, закохується. 

У людини з тривожною прив’язаністю виникає емоційна залежність від партнера/-ки. Тому вони можуть телефонувати йому/їй ледь не щогодини, перевіряючи, чи все гаразд.

1. Увімкни класичну мелодію, яка тобі подобається (якщо не любиш класику, знайти будь-яку іншу мелодію, яка тобі до душі).
2. Спробуй висловити на папері за допомогою фарб усе те, що ти чуєш. 
3. Щоб правильно виконати цю вправу, дозволь собі захопитися музикою, яку слухаєш, таким чином ти зможеш розслабитися й дати волю своїм почуттям.
4. Чи подобається тобі малюнок?

Говори з батьками про все, що тебе турбує щоразу, коли відчуваєш несправедливість, або ревнощі. Поясни, що їхні вчинки/слова/реакції роблять тобі боляче. Батьки не читають твоїх думок, і можуть навіть не усвідомлювати, що тебе щось турбує.

Висока самооцінка = впевненість у собі

Люди з низькою/високою самооцінкою — можуть, часом, почуватися невпевненими у собі за певних обставин. Тому порівнювати (поєднувати) пов’язувати самооцінку з упевненістю в собі, або її відсутністю — не варто.

Але часто саме сором сигналізує нам, що щось відбувається дійсно неадекватне та навіть небезпечне для твоєї психіки. 

Обери індивідуальну роботу з психологом/-инею, щоб пропрацювати отримані психологічні травми.

‍

Ні, не завжди. Часто люди травмують ті частини тіла, які легко приховати за допомогою одягу. Таким чином, вони не намагаються привернути увагу, злякати, або маніпулювати близькими.

1. Дозволь собі робити помилки, усвідомлюючи, що — це частина твого життя.

2. Прийми той факт, що помилки — це завжди зона росту й додаткова можливість!

3. Не висміюй помилки інших.

4. Не проводь паралель між помилкою та своєю самооцінкою. Почуття власної цінності та значущості не повинно базуватися на тому, що тобі вдалося, а що — ні.

Візьми аркуш паперу та склади перелік якостей, які тобі подобаються в собі. 

Спробуй спостерігати за власними відчуттями в ситуаціях, коли тобі дійсно комфортно: коли смієшся над жартами інших, гуляєш наодинці з улюбленою піснею в навушниках, граєшся зі своїм котом чи собакою.

‍