Наприклад, старшокласник/-ця знайшов/-ла десь твій номер телефону, і постійно дзвонить тобі, намагається провести додому без твоєї згоди, або чекає кожного ранку біля школи.

Запам’ятай — це не турбота, а насильство. Яке може викликати у тебе відчуття напруги, тривоги та незахищеності. Ти маєш право звернутися по допомогу до старших або поліції.

Це затверджена експертами добірка інструментів, яка допоможе тобі безпечно втрутитися у ситуацію, якщо ти став/-ла свідком домагань у громадських місцях.

Формується у дітей, яких мами часто залишали їх самих, або з іншими людьми. Тоді в дитини поступово формується переконання, що світ небезпечний і непередбачуваний. Такому малюкові страшно втратити маму, і залишитися покинутим назавжди. Дорослішаючи, така людина зберігає внутрішню тривожність і переносить цю залежність на близьку людину.

• Пам’ятай про свої кордони. Кажи "ні", якщо хочеш від чогось відмовитися. 
• Якщо не хочеш щось розповідати, не роби цього. Твоє особисте нікого не стосується. 
• Висловлюйся лише від себе: "Я втомився/-лася й хочу додому", замість: "Нам треба йти".
• Говори вільно, впевнено і чітко, дивись в очі співрозмовнику/-ці.

1. Згадай усі позитивні моменти, які зігрівають тебе.
2. Назви кожен спогад одним словом, і запиши їх на аркуші (будь-які слова, щоб ти розумів/-ла, про що йдеться).
3. Візьми інший аркуш і намалюй ці спогади у вигляді солодощів (вони можуть лежати на тарілці чи столі або бути "розкиданими" по паперу — як забажаєш і "побачиш". 
4. Картинку можна домальовувати новими чи згаданими спогадами.

• Чи ставляться батьки однаково до тебе та твого/твоєї брата/сестри? 
• Кого вони частіше хвалять? 
• Чи казали тобі коли-небудь батьки, щоб ти брав/-ла приклад зі свого брата/сестри? Або, навпаки, ставили за приклад тебе? 
• Чию сторону, під час конфлікту, вони зазвичай обирають чи зберігають нейтралітет?

Самооцінка — це назавжди

Самооцінка змінюється протягом життя. На неї впливають наші щоденні успіхи, близькі та авторитетні люди. Вона може змінюватися незалежно від твого бажання, а може усвідомлено коригуватися, коли ти працюєш над собою. 

‍

Ти не несеш жодної відповідальності за шкідливі звички чи залежності своїх батьків, а отже ти не маєш соромитись їхніх проблем.

Головна різниця між суїцидальною поведінкою та селфхармом — це намір. У випадку суїцидальної поведінки — це позбавлення себе життя, а самопошкодження — завдання фізичних страждань. Однак будь-яке самопошкодження несе в собі ризик самогубства через необережність.

На жаль, позбутися страху повністю не вийде ніколи. Його можна лише послабити, аби не заважав діяти.

Краса світу — в його різноманітті. То ж не бійся проявляти себе. 

Індивідуальність завжди яскравіша загальноприйнятих стандартів, а внутрішній комфорт набагато важливіший за думку оточуючих.

‍

‍

• Не чіпляйся до себе. Бути поблажливим/-ою до себе. 
• Не знецінюй власної особливості.
• Почни цінувати себе таким/-ою, яким/-ою ти є.
• Спробуй розвивати свої кращі риси, щоб рухатись вперед.

‍

Подобатись всім без винятку неможливо. 

Не варто вносити в життя будь-які важливі для тебе корективи, лише щоб задовольнити "тарганів" в чужій голові.

‍

Через надмірну зосередженість на собі, ми не беремо до відома те, що інші люди не приділяють цьому стільки ж уваги, адже зайняті своїм життям. 

Ти, найімовірніше, вже й не пам’ятаєш, як одного разу твій однокласник/-ця  "зганьбився/-лася" біля дошки й отримав/-ла за це двійку. Натомість для нього/неї це досі може бути найгіршим спогадом.

Це коли людина обирає для себе таку форму самовираження, яка є небезпечною для її неї, або життя інших. Наприклад, демонстративне захоплення екстримом.

• У разі небезпеки вдома, погугли чи є в місті/області заклад для безпечного перебування.
• Обмеж за можливості будь-які контакти з такою людиною віч-на-віч.
• Якщо ситуація насильства відбувається в школі — розкажи про це класному керівнику/-ці, вчителям/-лькам, яким довіряєш, директору/-ці, батькам.

‍