• Щоб привернення до себе увагу, отримати більше любові, турботи, необхідну допомогу. 
• Для  наслідування старших (або більш авторитетних людей) з метою довести свою "силу волі". 
• Для отримання задоволення від нанесення самопошкоджень.

Страх зробити помилку — одна з неочевидних причин прокрастинації (відкладання на потім). Коли ми отримуємо відповідальне завдання, яке потребує багато сил та часу, то так сильно боїмося провалу, що постійно відтерміновуємо його виконання.

Ти приділяєш оцінкам оточення надто багато уваги.

І раптом розумієш, що ключ до внутрішньої гармонії — в тому, наскільки ти вмієш дослухатися до власних бажань і потреб та втілювати їх у життя.

‍

‍

Це коли ти кажеш собі: "Я стараюся, наскільки можу, бути кращою версією себе". Твоє самосприйняття — це твій образ, який ти сам/-а формуєш у своїй голові.

Тобі варто усвідомити: ніхто не проживе твоє життя за тебе. 

Успіхи та поразки даються саме тобі, а людини, які тебе оточують,  можуть лише дати тобі пораду.

Так називають це когнітивне спотворення. Людині здається, що за її поведінкою слідкують значно частіше та прискіпливіше, ніж це відбувається насправді. А всі її помилки та недоліки ніби підсвічуються для інших.

Кожна людина унікальна, й обирає свій спосіб самовираження: через спілкування, зовнішність, навчання, творчість, спорт та багато іншого. Твої соцмережі — це теж місце для самовираження.

• Продумай свій маршрут подальшого безпечного переміщення — людні та добре освітлені місця.
• В процесі переміщення будь з кимось з близьких постійно на зв’язку.
• Попроси допомоги на вулиці в людини, що здасться тобі безпечною.
• В разі критичної ситуації обов’язково телефонуй до поліції за номером 102.

Віктімблеймінг — це звинувачення постраждалої/-го й "перекладання" на неї/-нього відповідальності за дії агресора/-ки.

Аутинг — це розголошення інформації про сексуальну орієнтацію, або гендерну ідентичність людини без її згоди.

• Сором і огида, важко про це комусь розповісти.
• Почуття самотності та сумніву у власному досвіді.
• Неспокій, висока тривожність, депресивність, проблеми зі сном, спалахи гніву, суїцидальні думки.

• Потреби такої людини ігнорували з дитинства і вона компенсує це гіперопікою до інших. 
• Прагнення домінувати, відчувати себе розумнішим/-шою, досвідченішим/-ою, контролювати.
• Невміння впоратися із сильними емоціями.

• Ти стаєш дратівливим/-ою, відчуваєш пригнічення та різке зниження працездатності. 
• Можеш виплескувати негативну енергію на рідних, друзів/подруг. 
• Уникаєш розмов про школу, домашні завдання. 
• Відчуваєш, що не в змозі функціонувати нормально. 
• Відчуваєш слабкість, перепади настрою, погано спиш.

‍

• Коли людина чогось прагне, але не каже прямо. Лише натякає на свої бажання, і ображається, що її/його потреби залишилися незадоволеними.
• Сумнівні компліменти. Які ніби визнають твої досягнення, але і критикують/знецінюють водночас.
• Коли людина грає з тобою в мовчанку, або зникає. Але водночас сподівається, що ти сам/сама все зрозумієш.

Люди, яких в дитинстві надмірно опікували, в дорослому віці:

• можуть не усвідомлювати себе окремою особистістю, через практично повне злиття з особистістю батьків;
• мають тенденцію до встановлення залежних стосунків;
• постійно залежатимуть від думки батьків, коханих та оточення.

‍

• Надто турбуєшся, що про тебе подумають інші.
• Обираєш "не показуватися", щоб уникнути осуду, висміювання. 
• Тобі здається, що всі навколо уважно до тебе приглядаються, оцінюють.
• Боїшся брати участь в масових заходах, виступати на публіці.
• Не наважуєшся знайомитися з новими людьми.
• Не вмієш захищати власні кордони.
• Відчуваєш внутрішню скутість.

• Авторитарне виховання — за кожну невдачу/низьку оцінку тебе карають, а успіхи у навчанні/спорті сприймають як щось надважливе. ‍
• Невпевненість у своїх силах — постійна потреба спиратися на людину, яка вірить в тебе.