Батьки не цікавляться твоєю думкою? Ігнорують твої потреби?

І от, твого власного внутрішнього світу вже ніби не існує. 

‍

‍

Ти неповторний/-а, навіть коли любиш те, що не люблять інші. 

Варто цінувати людей, які приймають тебе таким/-ою, яким/-ою ти є.

‍

Спочатку маленька дитина, яка вчиться на відмінно, ходить після школи на гуртки, слухає тата з мамою та всюди прагне бути кращою. Пізніше, вона стає дорослою людиною, яка як і раніше намагається бути скрізь першою, але вже очікує цього схвалення від своїх близьких людей та начальства.

У світі немає чіткого, офіційно визнаного та біологічно обґрунтованого тлумачення, якими мають бути "нормальний хлопець/дівчина". Для кожної сімейної системи це — по-різному. Ти певно помічав/-ла, що в когось консервативні та відповідальні батьки, в когось — непосидючі та люблять тусити. Ніхто з них не "справжні" — вони просто різні.

Це "реакція на небезпеку за відсутності небезпеки" — викид адреналіну, активація нервової системи: до внутрішніх органів приливає кров, підіймається артеріальний тиск.

• Твій гнів і дратівливість. 
• Твоє почуття провини, сорому або самозвинувачення.
• Почуття недовіри та зради, а також "несправедливості долі".
• Твої здригання при дзвінках, оплесках та ін. буденних звуках.
• Твоя нездатність згадати цілі епізоди пережитої травми.

Найчастіше — це не реальна небезпека, а твої думки та домисли. 

3. Після того, ти навчишся звертати увагу на те, що з тобою відбувається: на те, які думки та емоції до тебе частіше "приходять", то почнеш дивитися на них з боку. Навчишся керувати фокусом своєї уваги, і зможеш правильно розставляти пріоритети, перестанеш хвилюватися через дрібниці, почнеш об'єктивно сприймати те, що відбувається навколо. Тобто — бути в моменті.

Проявляється в настирливій фізичній, чи словесній поведінці та призводить до приниження людини та порушення її особистих кордонів. Небажані дотики є найпоширенішим варіантом харасменту.

‍Пам’ятай: твоє тіло належить тільки тобі, і ніхто не має право до нього торкатися без твого дозволу. Якщо хтось ляснув тебе по сідницях / взяв тебе за руку і не відпускає / обіймає тебе без дозволу — це насильство. Ти маєш право попросити його/її не робити цього, або звернутися до когось по допомогу.

Не будь стороннім спостерігачем/-кою. Дій! Це можна зробити без шкоди для ментального та фізичного здоров'я, якщо дотримуватись правил.

Це нездорова реакція дитини, яка виникає через відсутність близькості з мамою. Такі діти спокійно відпускають маму, можуть показувати, що не дуже раді її приходу, хоча всередині — дуже страждають і потребують уваги, тому нарощують "броню". Таким людям у майбутньому важко будувати близькі стосунки та відкритися навіть найближчим людям — це той самий захист, родом із дитинства.

Труднощі із застосуванням асертивності пов'язані лише з тим, що навички такої поведінки вимагають постійної практики, а для нас більш звичними є інші стилі спілкування.

1. Уяви, що у тебе є рюкзак у якому лежить усе, щоби відчувати себе щасливим/-ою. 
2. Намалюй те, що лежить у твоєму рюкзаку. 
3. Після завершення дай відповіді на запитання: що там лежить? чи важко тобі його нести? Якщо тобі захочеться щось додати або від чогось відмовитися. Зроби це.

Якщо тобі здається, що батьки люблять сестру/брата більше, ніж тебе, спробуй зрозуміти, чи справді це так. Інколи, піддавшись емоціям, ми робимо неправильні висновки. 

• Тобі інколи важко порозумітися з людьми навколо.
• Тобі важко співпереживати іншим.
• Ти переоцінюєш власні можливості.
• Перебільшуєш свою значущість.

Цікавий факт: за завищеною самооцінкою, часто ховається занижена. Так людина намагається захистити своє "я" від розчарувань та неспроможності.

Побігай, покатайся на велосипеді, поплавай, займися будь-якими іншими активностями. Обійми себе, порозминай руки та ноги, потупцяй ногами, побий чи пожмакай подушку.

‍