"Ой, ти така цікава людина! Не те, що я…".
"Ого, а ти смілива/-ий! Я б не наважився/-лася так одягнутися".
Психологи/-ні можуть давати певні рекомендації/техніки/вправи або озвучувати свій погляд на ситуацію, але вони завжди визнають, що не існує однозначного розвʼязання проблем, які безпомилково допоможуть усім.
Псевдофахівці/-чині дають чіткі інстуркції: як діяти в тій чи іншій ситуації. Вони можуть комусь допомогти, але дають тимчасовий результат.
Ось, як ти можеш допомогти собі дещо більше зрозуміти свою гендерну ідентичність:
Перш за все, визначся з наступним:
Коли відчуєш, що тобі стає легше - це класний момент, щоб наповнити своє життя чимось новим. Це може бути будь-що: читай нові книги, досліджуй нові місця твого міста, знайомся, спробуй хобі, про яке давно думаєш. Активність допоможе відволіктись від постійних думок про розрив.
Сьогодні ми знаємо: усі емоції та почуття виникають не просто так. Це все реакції нашої психіки на те, що відбувається довкола, і саме за допомогою цих відчуттів наш мозок сприймає інформацію та новий досвід.
Тому, якщо ти відчув/-ла тривогу, сум, злість, пригнічення чи інші емоції стосовно чогось, про що інші кажуть:«ай, дрібниця», це зовсім не має бути автоматично дрібницею для тебе.
Будь уважним/ою до себе та сигналів свого тіла, щоб зрозуміти свої чутливі зони - це перший крок до саморегуляції.
Хтось легко переносить шум, але гостро реагує на дотики. Хтось може бути в натовпі, але яскраве світло викликає миттєве напруження.
Гарний спосіб - вести щоденник із записами, що виводить тебе із рівноваги.
Ти в стосунках, і твій партнер/-ка через втому і поганий настрій не такий/-а теплий/-а як зазвичай.
I от ти починаєш думати:
«Що відбувається, можливо проблема в мені? Він/вона мене більше не кохає і покине».
Який страх тут насправді? Бути покинутим/-ою.
Але чи реальний цей страх тут і тепер? Об'єктивно, партнер/-ка може мати поганий настрій через безліч причин, які не пов'язані з тобою.
Ці спеціалісти/-ки допоможуть тобі навчитися розпізнавати та розуміти свої емоції, боротися зі страхами та нав’язливими думками.
Підлітки пробують багато нового (ролі, стилі, принципи). У дружбі це робити легше і часто друзі/подруги, як співучасники/-ці, підштовхують до свободи бути різними. Тут формується власне «Я»: «я можу обирати», «я важливий/-а».
Зрозумій свій стан. Зупинись і запитай себе «Що зі мною?». Перш ніж змушувати себе, важливо зрозуміти себе. Не «я лінивий/-а», а «я втомлений/-на», «я злюся», «я боюся», «мені зараз важко».
Одна людина хоче близькості прямо тут і зараз, а інша — ні-ні-ні. Приблизно так це працює, коли у вас — тривожно-амбівалентний і уникаючий типи. Складно, бо різні потреби й розуміння! Але можливо, якщо реально є почуття.
*Почитати: "Пастка пристрасті" психологів Діна Делліса та Кассандри Філліпс.
Проте, інколи він може бути пов’язаним з попереднім психотравмуючим досвідом. Тоді готовність до близького тілесного контакту може суттєво знизитись, аж поки травма не загоїться, і не з’явиться змога знову підпустити когось близько до себе.
Звісно, з незнайомою людиною та вперше на терапії певний рівень напруги буде в будь-якому випадку. Але зазвичай він потрохи спадає вже до середини першої сесії або на другій. Якщо тобі й далі некомфортно та незручно, не варто себе пересилювати.
Хтось знайшов в собі сили та змогу залишатися в Україні — це о’кей.
Чиїсь адаптаційні механізми потребували іншого — це теж о’кей.
Важливо пам’ятати, хто справжній ворог!
Пам’ятай: тебе оточують люди, які можуть тобі допомогти.
Просто вони не вміють читати думок, і не завжди знають, що ти цього потребуєш.
