• Описуй ситуації максимально нейтрально, без звинувачень на кшталт:
  "От якби ти повів/-ла себе тоді інакше…"
• Не давай порожніх надій на "другий шанс", якщо твоє рішення остаточне. 
• Не варто намагатися "залишитися друзями/подругами". Така дружба не буде щирою, скоріше болючою.

Так, вони не завжди можуть доступно пояснити причини свого рішення, але це допоможе тобі усвідомити певні деталі, які полегшать прийняття.

Важливо розрізняти парентифікацію та звичайну допомогу батькам у побуті. Адже навчати тебе відповідальності — обов’язок дорослих. Різниця у тому, що діти інфантильних батьків зазвичай не мають вибору, адже якщо вони не візьмуться за певні сімейні обов’язки, то батьки цього просто не зроблять.

Якщо тобі знайомі хоча б 2-3 з перелічених ознак — варто задуматися, а в ідеалі — звернутися до психолога/-ині, психотерапевта/-ки для того, щоб розібратися, що ж відбувається. 

‍

Якщо ці симптоми тривають більше пів року — варто негайно звернутися до психіатра/-ині! Імовірно, нервову систему доведеться підтримувати ліками.

Голос у голові, який каже: "Зроби це за будь-яку ціну, ти не маєш право на невдачу!" — це гіперкомпенсація. Не дуже здорова штука, бо ніщо так не виснажує психіку, як надмірна самокритичність і вимогливість до себе. 

‍

Зупинись, оціни пройдений шлях, і похвали себе за успіхи. Що буде, якщо ти досягнеш не найкращих результатів, а просто хороших?

Почни працювати над собою.

• Усвідом, що почуття та потреби інших не менш серйозні та важливі за твої.
• Стався з повагою до особистих кордонів інших — фізичних та емоційних.

Статевий потяг — це щось, що ми відчуваємо до об’єктів або осіб, які здаються нам сексуально привабливими. Він спонукає нас вступати у сексуальну взаємодію. 

А сексуальне збудження — це фізіологічна реакція організму. Вона необов’язково виникає тоді, коли ми відчуваємо статевий потяг.

Якщо ти прийдеш до школи після безсонної ночі, то запамʼятаєш на 40% менше матеріалу. 

Повноцінний сон — це як кнопка "зберегти" для всієї інформації, яку тобі доводилося запамʼятовувати протягом дня. Тому в ніч перед контрольною краще взятися за подушку, ніж за підручник.

Людям, які переоцінюють себе здається, що вони кращі, ніж є насправді, і в них рідко виникає думка, що це не так. Вони можуть вихвалятись знаннями в темі, в якій навіть не до кінця розбираються.

Нав'язливі думки не означають, що людина небезпечна чи з нею щось не так. Але й недооцінювати їх не варто, бо це дійсно неприємна річ, з якою можна справитись.

У перші місяці повномасштабного вторгнення люди поринали у читання книжок та перегляд улюблених фільмів, адже психіка потребувала відпочинку від жахливої реальності.

3. РХП пов’язане із бажанням контролю. Дієта — це обіцянка, що ти нарешті зможеш взяти себе в руки. Тобі здається, що ти почав/-ла контролювати власне життя, приборкала/-в внутрішній хаос. Ти — можеш більше за інших, адже можеш не їсти, навіть коли відчуваєш голод.

• Важко слухати інших хоча б кілька хвилин, постійно хочеться перебивати, навіть якщо розповідь дуже цікава. 
• Складно всидіти на одному місці: поза швидко стає незручною, а в голову лізуть різні думки та невиконані справи. 

У сексуальних стосунках усі партнери/-ки мають рівні права. Тому секс повинен бути добровільним від початку до кінця. Все, що відбувається через примус/маніпуляції/погрози — не окей!

Секс без добровільної, активної згоди (чітке "так" або "я хочу зайнятися сексом із тобою") є насильством, за яке відповідальний/-а тільки той/та, хто його вчиняє.

Можливо, ти навчився/-лася такого способу взаємодії від батьків (чи інших дорослих), які завжди догоджали іншим. Схеми поведінки швидко засвоюються — навіть якщо ми це не усвідомлюємо.

• На твоє бажання поділитися/порадитися реагують критикою, направленою на твій характер чи зовнішність.
• Ти можеш дізнатися, що друг/подруга розповсюджує про тебе чутки, або розповідає твої секрети. І це вже дуже серйозний дзвіночок!