Припинити терапію, якщо психотерапевт/-ка:

• тисне, розпитує про інтимні чи глибинні подробиці;
• критикує тебе, як особистість;
• дає поради щодо твого життя та розв’язання проблеми;
• нав’язує свою точку зору;
• не чує тебе.

‍

Спокійно, просто це просте виміщення болісних почуттів, які накопичилися.

Цей процес називається заміщенням. Це один із базових захисних механізмів, що дозволяє тобі переносити складні  емоції на ближчих об’єктів/суб’єктів.

Згадай, як часто ти чув/-ла від дорослих: "Я зайнятий/-а, не відволікай  мене своїми дурницями". 

З часом, ти звикаєш до того, що зі своїми проблемами треба справлятися самостійно і не "навантажувати" ними інших.

Можливо, ти планував/-ла сходити сьогодні на свій улюблений фільм, а твій друг/подруга не мав/-ла часу, бо допомагав/-ла батькам. Не спіши злитись, а ввічливо запитай про це.

Коротко ЕІ — це вміння дати раду своїм і чужим емоціям, точно зрозуміти, оцінити і виразити їх.  Є хороша новина: його можна розвивати! Щоб класно будувати стосунки з людьми, або ж, наприклад, розділяти, де справді твої емоції — а де ти піддався/-лась впливу оточуючих.

‍

Натякаючи людині, що їй варто піти в спортзал, або жарти на кшталт: "Не їж останній шматок піци, тобі вже досить" — не допоможе людині, а тільки образить її. 

Бо це — фет-шеймінг — засудження/присоромлення повноти.

• Нормально спати, їсти та відпочивати.
• Частіше робити те, що приносить радість.
• Робити й домашні справи, рутина, так-так!
• Поговорити про свій стан з людиною, якій довіряєш.

‍

...лише "красива картинка" за якою різне може приховуватись

Надмірна увага до інших користувачів/-ок — сигнал, що  у твоєму житті є труднощі. Простеж, що саме цікавить тебе на сторінці іншої людини. Чи задоволений/-на ти цим  у власному житті.

‍

"Занурення" в соціальні мережі може погіршити твої стосунки з оточуючими та вплинути твій ментальний стан.

Не варто звинувачувати себе, якщо хтось із близьких починає тобі рідше писати або дзвонити. 

Можливо, ця людина не в ресурсі, і немає сил для спілкування. Варто дати їй трохи часу для відновлення.

батьки можуть нас травмувати:

• Якщо не виконують своїх обіцянок, у тебе формується насторожене ставлення до світу.
• Якщо карають, не пояснюючи, ти починаєш фокусувати на думці інших про себе.
• Навіть коли кажуть: "Ти для мене все", то завищують твої очікування, що змушує прагнути "до ідеалу", кожного разу розчаровуюсь, оскільки ідеал недосяжний.

З початком повномасштабної війни — наші пріоритети різко змінилися. Ми почали думати про те, як вижити, як переїхати в безпечніше місце, як допомогти армії та країні в цілому. У таких складних та енергозатратних умовах, навчання зміщується на задній план.

Без рідної людини поряд може здаватись, що стосунки не мають ніякого сенсу. Мозок цікава штука: щоб уникнути напруги, він прагне позбутись стрес-фактору. І ти відчуваєш це як бажання віддалитися від партнера/-ки емоційно, не спілкуватись.

Багато друзів/подруг виїхали за кордон, і ти відчуваєш, що ви віддаляєтеся? Це нормально. Іноді всім хочеться залізти  в мушельку, бо немає енергії через стрес.

Коли шукаєш варіанти жити яскраво та проживати емоції, АЛЕ не робиш жодного вибору  через страх обрати не найкраще, "застрягаєш" і починаєш картати себе через втрачені можливості.

Невизначеність — це ок.
Найчастіше так буває через нав’язані стереотипні погляди на світ та нерішучість.

‍