"Існує тільки ідеально, або — ніяк". Така настанова стає причиною появи дихотомічного мислення. Ти починаєш мислити крайнощами "або/або".

"Наші діти повинні бути кращими, за інших. Тому нам так важливо, щоб вони радували нас високими оцінками та досягненнями." Часто амбіційні батьки, розмовляючи зі своїми знайомими, несвідомо передають цей меседж нам.

"Нам соромно за тебе". Це провокує появу почуття провини, змушуючи робити все, щоб задовольнити батьків.

Тобто, в залежності від твоєї статі, в оточуючих є ряд очікувань від твоєї поведінки. Набагато простіше керувати тим, від чого є інструкція. Кавоварка — готує капучино, камера — фотографує, жінки — піклуються про дітей, чоловіки — будують кар’єру.

• утруднення дихання, наче щось стискає горло;
• ти відчуваєш задуху, недостачу повітря;
• біль, або дискомфорт в грудях;
• нудота, або дискомфорт у черевній порожнині.

Виникає тоді, коли щось порушує твоє почуття довіри та безпеки. Під час травматизації певні образи, звуки, запахи та інші сигнали сильно закарбовуються в пам’яті і можуть ставати тригерами, які повертатимуть тебе у момент травми.

• У тебе відчуття задухи, екстремальне пітніння та тремтіння.
• Головні чи шлункові болі, приливи жару, пришвидшений пульс, біль у грудях.
• Тебе мучить постійна спрага та часті походи до вбиральні.
• У тебе нав'язливі думки про найгірший розвиток подій.

1. У процесі практики майндфулнес, твоя увага послідовно та планомірно спрямовується на те, що відбувається з тобою цієї миті: на внутрішні процеси, думки, емоції, бажання, тілесні відчуття. Коли увага так планомірно спрямовується до всіх цих процесів, то, зрозуміло, поступово підвищується твоя самоусвідомленість, тобто приходить краще розуміння того, що відбувається з тобою в цю хвилину.

Це коли тебе не помічають, не розмовляють з тобою, уникають.
Наприклад, ти відмовив/-ла хлопцю/дівчині в побаченні й тепер він/ вона тебе ігнорує.
Для чого? Для того, щоб викликати в тебе почуття провини, або емоційну нестабільність. Тобто, тобою маніпулюють.

У цьому випадку, ти можеш сказати про те, що тобі це неприємно. Якщо реакції не буде — краще припинити спілкування.

‍

Пам’ятай: кривдником/-цею може бути особа будь-якого віку та соціального статусу. Поважна професія, або пристойний зовнішній вигляд — не показник того, що особа не здатна до домагань.

Залежно від поведінки матері, у нас може сформуватись певний стиль прив’язаності. З роками він може видозмінюватися та трансформуватися, залежно від досвіду, який ми проживаємо у відносинах з партнерами/-ками та друзями/подругами.

Пасивна реакція виражає послання: "Я не важливий/-ва, а інші — важливі". Агресивна реакція виражає послання: "Я важливий/-ва, а інші — ніхто". Асертивна відповідь виражає послання: "Ми усі важливі". На жаль, ми частіше використовуємо пасивну, або ж агресивну поведінку.

Малюючи щось, ми вимикаємо "внутрішню цензуру", і починаємо переносити все, що нас турбує на папір. А це унікальна можливість досліджувати самих себе, своє ставлення до світу; подивитися на ситуацію збоку та знайти завдяки цьому шлях до їх вирішення.

"Бери приклад зі своєї старшої сестри, вона була відмінницею у школі".
"Йому можна, бо він — старший. Подорослішаєш, тоді поговоримо".
Як же це бісить!

Якщо ти недооцінюєш себе в порівнянні з тим, чого ти дійсно варта/-ий, то у тебе занижена самооцінка. Якщо ти переоцінюєш свої можливості, особистісні якості, зовнішність, то твоя самооцінка — завищена.

Насправді воно приховує інші образи та страхи.

Ти травмуєш себе, щоб упоратися зі складними переживаннями → Коли відчуваєш фізичний біль, тобі здається, що ти контролюєш свій психологічний стан та емоції, тому відчуваєш полегшення → Полегшення має тимчасовий характер (бо не вирішує проблему). Тому в тебе виникає почуття провини та сорому за свої дії → Цикл повторюється.

Страх зробити помилку — це про невпевненість у собі. Ми боїмося виглядати безглуздо в очах інших людей. Виходить, що такий страх — просто ілюзія, яку легко зруйнувати за допомогою раціональних аргументів.