Інколи, людям здається, що коментуючи чужу худобу, вони роблять комплімент. 

Запам’ятай: питання чи їсть людина хоч щось та намагання нагодувати її калорійною їжею — не прояв турботи, а скінні-шеймінг — засудження/присоромлення надмірної худорлявості.

Бо от перше — нормально, ми з’ясували. А не хотіти нічого — може бути ознакою депресії. Це хімічні процеси, в будь-кого вони можуть вийти з ладу, коли навколо війна. І це виправляється!

У стосунках формується така собі "залежність" від партнера/-ки на рівні гормонів. Після розставання ця ендорфінова залежність не зникає. Саме тому нам так часто хочеться "ще один раз" зайти на сторінку колишніх, щоб згадати ці відчуття.

Через "занурення" в соціальні мережі, і спостерігання за життям інших (особливо під час війни) ти знімаєш стрес. Твій мозок постійно сканує оточуючу дійсність в пошуку задоволення потреб: Instagram, Тік Ток, YouTube тощо.

Проєкція — це коли ми приписуємо навколишньому середовищу свій внутрішній стан.

Наприклад, якщо ти в стані агресії, а хтось написав тобі повідомлення без смайлика, то тобі здається, що ця людина налаштована агресивно. А насправді — проєктуєш свою злість.

Дитинство дійсно має великий вплив на наше доросле життя. Так, інколи це навіть дуже сильно ускладнює його. Зокрема, коли в дитинстві з боку батьків немає підтримки. Або, наприклад, відбувається домашнє (психологічне чи фізичне) насильство.

Стосунки потребують багато фізичної енергії, емоційного включення, турботи та уваги. Навіть в найкращих стосунках виникають конфлікти. Та якщо звичайних умовах ми маємо ресурси на їх вирішення, то в умовах постійної нервової напруги так складно знайти на це сили!

Якщо ти усвідомлюєш, що коли добре навчатимешся, то отримаєш цінні знання, які допоможуть тобі у майбутньому, то це — позитивна мотивація. Якщо ж ти мусиш вчитися, щоб тебе не покарали за неуспішність, або ж щоб не бути гіршим за інших — то це негативна мотивація

Контакт — це про двох. Якщо тобі не відписують — не звинувачуй себе. Людина може просто бути не в ресурсі. Дай їй час відновитись. Примусове спілкування лише дратуватиме й віддалятиме.

• Переїзд (зокрема через війну) — ти втратив/-ла звичне життя, друзів/подруг, оточення.
• Довіру до соціальних мереж — ти віриш в "успішний успіх" інших, який сильно відрізняється від реального життя.
• Ти робиш те, що тобі не подобається.

Твій мозок звик усе тримати під контролем. А коли перед тобою невизначеність, в гру вступає тривога. Разом з нею приходять нав’язливі думки про пошук шляхів виходу із ситуації.

• Не розкручуй їх у себе в голові. 
• Не отруюй цим дружбу. 
• Не картай себе.

Зрештою — не  псуй собі настрій!

‍

• Ти не можеш визнати свою неправоту або помилку в чомусь.

• Ти не бачиш сенсу спілкуватися з людьми, якщо вони не можуть тобі бути ні в чому корисними.

• Простір в стосунках є тільки для тебе, тебе не сильно цікавить, що там в інших.

‍

‍

• фізичний — коли починаєш жити окремо;
• фінансовий — починаєш себе забезпечувати та нести відповідальність за свої фінанси;
• емоційний — знижується емоційна залежність один від одного, менше зідзвонів, зникає "відчитування", де ти, з ким і коли будеш вдома;
• ціннісний — ти і твої батьки приймаєте одне одного: дозволяєте бути собою, мати свою точку зору/інтереси.

Тебе постійно порівнюють з іншими "ідеальними" дітьми.

Як результат — тобі соромно бути собою.

‍

• Симбіоз  з іншими — ти втрачаєш себе.
• Ізоляція від оточення — ти трачаєш інших.‍
• Конфлікт, маніпуляції — зміна себе чи інших.

‍