Установка, що працювати — благородно, а нічого не роблять лише ледарі/-ки передається від покоління до покоління.

Ніби комплімент… Але, щось явно не так. Нарешті? А зазвичай я як виглядаю? 

Спробуй сказати агресору/-ці, що тобі неприємно й він/вона, швидше за все, скаже про твою надмірну вразливість і свої найкращі наміри. Не намагайся щось довести.

‍

1. Батьки часто беруть на себе відповідальність за тебе. 

2. У все втручаються. Вказують, як тобі навчатися, з ким зустрічатися/дружити.

3. Вимагають покори. Часто нагадують, що ти маєш їх слухатися, адже їм довелося багато "пожертвувати", щоб виховати тебе.

4. Встановлять суворі правила, які обмежують незалежність.

1. Зовнішньо (коли в тебе тремтить голос, пітніють долоні, частішає серцебиття, червоніє обличчя).

2. Внутрішньо (коли зовні ти виглядаєш спокійно, але все ж таки сильно хвилюєшся всередині).

‍

Візьми ручку і блокнот та запиши у стовпчик свої досягнення та сильні сторони. Таке нагадування допоможе позбутися сумнівів, що ти недостатньо хороший/-а.

Багато людей вважає, що якщо їм стало нудно, то відносинам — кінець. А насправді це просто почуття стабільності та захищеності, з якими ти не знайомий/-а через свій попередній невдалий досвід.

Походження у страху може бути різним:

• Установки з дитинства від дорослих через їх слова чи дії (вони теж боялись, тривожились, не довіряли світу).
• Звалена на тебе відповідальність за братів, сестер, них самих, всі хатні справи, вирішення сімейних проблем, відсутність грошей на побутові речі та їжу тощо.

• Ти не мусиш обирати свій шлях один раз й на все життя.
• Зараз існує набагато більше свободи у виборі спеціальностей.
• А ще  постійно з’являються нові професії та стають неактуальними старі.

Це те, що надає життю цінність, що спрямовує твою долю, як орієнтир. 

Завдяки сенсу ти розставляєш пріоритети в цілях. 

‍

• Занижена самооцінка, спроба самоствердитись за рахунок приниження інших.
• Отримана кривда вдома чи деінде і намагання вимістити біль на інших.

‍

Від родичів/-ок ти можеш успадкувати генетичну схильність, а пусковим механізмом розвитку може стати стрес та психологічні травми.

Маніпулятивна тактика уникнення зауважень/незручних запитань. Особа, яку звинувачують у чомусь, намагається привернути увагу до помилок співрозмовника/-ці, щоб втекти від пояснень власної поведінки.

‍

‍

• ​тобі складно розпізнати та зрозуміти свої переживання;
• тобі страшно озвучити, що відчуваєш;
• тобі некомфортно, коли хтось намагається відкритися тобі та поділитися особистим;
• тобі складно проявляти ініціативу в стосунках, обговорювати ваші плани на майбутнє. 

‍

Почуватися спустошено час від часу — нормально! Таке переживання може з’являтися і так само зникати через різні причини. Однак, якщо відчуваєш, що вже засидівся/-лася у порожній кімнаті, і дихати в ній стає все важче, краще пошукати причини цього стану.

‍

Мета сталкерів/-ок — тримати жертву у полі зору й будь-що її переслідувати. Увага від них небажана, викликає негативні емоції та страх.

Кетфішери/-ки шукають самотніх користувачів/-ок, які потребують близькості. Їхня основна ціль — викликати в жертви довіру, почуття "окриленості", створити ілюзію: "Ти мені потрібен/-а".

Їхня біологічна функція — повідомляти нам, що щось в нашому житті йде не так, щось потрібно міняти. 

Якщо ми звикли не надавати їм значення, витісняти глибоко всередину себе — вони будуть накопичувати до критичної точки, яка обов’язково знайде собі вихід.