Наш мозок, часом, видає «баги», коли ми намагаємось вирішити складну життєву ситуацію. Один із таких "багів" — синдром втрачених можливостей.
Насправді так лише здається. Усі мають багато переживань та сумнівів, набивають безліч ґуль поки досягають успіху. Просто ти цього не помічаєш.
Зовсім ні!
Адже важливими в таких ситуаціях не спонтанні емоції, а те, що ти будеш з ними робити згодом.
- ти накопичуєш свої почуття до останнього, поки не "вибухнеш";
- тобі здається, що люди навколо повинні змінитися на краще;
- тобі важко та образливо чути слово "ні";
психологічний процес відокремлення дитини від батьків та переходу у формат "дорослий-дорослий".
Мама просить тебе доглядати за молодшими братом/сестрою?
Батько каже: "Не плач! Ти вже дорослий/-ла"
Тобі забороняють… бути дитиною.
Виникнення та розвиток цього синдрому не залежать від статі. Найчастіше причиною стають слова батьків/рідних, які ми чуємо в ранньому дитинстві. Так-так, звичайні слова, які пізніше перетворюються на глибинні установки, на які потім нашаровуються події та слова інших важливих людей (вчителів, коханих, друзів/подруг).
Наприклад — див. наступну картку.
Гендерні стереотипи чогось ще досі популярні гендерні стереотипи. Тобто узагальнення та чіткий розподіл усіх 8 мільярдів людей на дві категорії — "М" і "Ж".
Дівчаток віддають на художню гімнастику та бісероплетіння, хлопців — на бокс та футбол. Більш "легальна" реакція на стрес для дівчат — сльози, для хлопчиків — агресія та бійка.
Симптоми вегетативної активації:
Такий стан психічного здоров'я може розвинутися внаслідок будь-яких травматичних подій, включаючи стихійні лиха, ДТП, втрату близької людини, сексуальні домагання.
без фільтрації — спокійно приймай все, що відбувається у внутрішньому світі та навколо;
без оцінки — не вмикай оцінювання, не вішай ярлики "добре чи погане";
без очікувань та з цікавістю — не шукай щось особливе, сприймай усе відкрито.
Що насильство — це не тільки про побиття та заподіяння фізичної шкоди.
Насильство — це також грубі висловлювання, тиск, заборони, ігнорування, висміювання, погрози та ін.
Люди за своєю природою є соціальними істотами, і не можуть існувати без взаємодії з іншими, не відчуваючи дружби чи любові до когось.
Без прив’язаностей, у дорослому віці, прожити можна, але з ними спокійніше. Бо вони задовольняють якусь нашу потребу: у безпеці, визнанні, любові і т.д.