Фабінг — потяг до електронних девайсів настільки сильний, що змушує зневажливо ставитися до оточення, або навіть повністю ігнорувати його (від англійських слів "телефон" (phone) і "зневажливе ставлення" (snubbing).

І  ти починаєш себе поступово накручувати: "А чи дійсно все добре?"

Найчастіше, внутрішніми причинами цих переживань є захисний механізм — проєкція.

В сім`ї задовольняються:

• соціальні
• фізіологічні
• інтелектуальні
• матеріальні
• духовні 

базові потреби

‍

Ось ти розумієш, що маєш потреби, які він/вона не задовольняє, а раніше задовольняв/-ла, чи ці стосунки завжди не відповідали твоїм ідеальним про них уявленням? Бо якщо все змінилось у війну, давай подивимось, що могло статися.

1. Спочатку ти розумієш, що тобі щось потрібно.
2. Далі шукаєш як це отримати.
3. Потім формуєш цілі та завдання.
4. Дієш.
5. Юху, перші успіхи! Йдемо далі!
6. Задовольняєш свою потребу, і не переживаєш, якщо чогось бракує.

До речі, цей процес постійний. За одним бажанням виникає інше.

Спитай себе:

• Що для мене значать друзі/подруги?
• Що ми даємо одне одному?

Якщо  у відповідях — лише підтвердження того, що ти прикольна людина, чи відчуття безпеки й стабільності — слід попрацювати над собою. Наша найголовніша опора — ми самі.

Наш мозок, часом, видає «баги», коли ми намагаємось вирішити складну життєву ситуацію. Один із таких "багів" —  синдром втрачених можливостей.

Насправді так лише здається. Усі мають багато переживань та сумнівів, набивають безліч ґуль поки досягають успіху. Просто ти цього не помічаєш.

‍

Зовсім ні!
Адже важливими в таких ситуаціях не спонтанні емоції, а те, що ти будеш з ними робити згодом.

‍

- ти накопичуєш свої почуття до останнього, поки не "вибухнеш";

- тобі здається, що люди навколо повинні змінитися на краще;

- тобі важко та образливо чути слово "ні";

‍

‍

психологічний процес відокремлення дитини від батьків та переходу у формат "дорослий-дорослий".

Мама просить тебе доглядати за молодшими братом/сестрою?

Батько каже: "Не плач! Ти вже дорослий/-ла"

Тобі забороняють… бути дитиною.

‍

• Ти починаєш втрачати себе, щоб бути як усі й не виділятися.
• Ти обираєш самотність і не спілкуєшся з однолітками, щоб не виділятися.
• Ти хочеш змінити іншого/іншу, або хтось прагне "переробити" тебе.

‍

Виникнення та розвиток цього синдрому не залежать від статі. Найчастіше причиною стають слова батьків/рідних, які ми чуємо в ранньому дитинстві. Так-так, звичайні слова, які пізніше перетворюються на глибинні установки, на які потім нашаровуються події та слова інших важливих людей (вчителів, коханих, друзів/подруг).

Наприклад — див. наступну картку.

Гендерні стереотипи чогось ще досі популярні гендерні стереотипи. Тобто узагальнення та чіткий розподіл усіх 8 мільярдів людей на дві категорії — "М" і "Ж". 

Дівчаток віддають на художню гімнастику та бісероплетіння, хлопців — на бокс та футбол. Більш "легальна" реакція на стрес для дівчат — сльози, для хлопчиків — агресія та бійка.

‍

Симптоми вегетативної активації:

• сильне серцебиття, або пришвидшений серцевий ритм;
• у тебе пітливість;
• відчуваєш тремтіння;
• сухість в горлі.