• постійна напруга  в спілкуванні;
• супер різкі емоційні реакції;
• відчуваєш сум чи сором, часто звинувачуєш себе;
• неконструктивна критика, якою тебе чіпляють (особливо якщо постійно);
• емоційні качелі — або чудово, або жахливо, ніяк інакше.

‍

Фізичні прояви сексуальності відчуваються по-різному — від постійного статевого потягу до його відсутності на тілесному рівні. 

Коли тобі цього зовсім не потрібно — це зветься асексуальністю, і вона також може бути різною: наприклад, людина потребує романтики та обіймів, але не хоче більшого, або ж такий рівень стосунку  з оточуючими її/його взагалі не цікавлять.

‍

• Психоаналітичні напрямки психотерапії розбираються з процесами психіки, допомагають проаналізувати вплив минулого.
• Тілесно-орієнтовані напрямки — орієнтуються на тілесну реакцію, де живуть емоції, травми, переживання і самосприйняття.

‍

Емпатія — базова людська особливість, що допомагає співпереживати іншим.

Феномен колективного переживання травми цілої нації — гніву, суму, відчаю чи надії.

‍Відчуття власного безсилля та втрати контролю над життям.

Інша установка, теж родом з дитинства. 

Вона формується коли батьки були надто вимогливими, строгими та стриманими в проявленні емоцій та близькості, і цього ж очікували від тебе.

‍

Немає двох однакових людей. Навіть близнюки відрізняються рисами характеру. Ми виростаємо в різних умовах, а отже, і думаємо по-різному. Тому не очікуй від своїх друзів/подруг того ж самого, що робиш ти.

Так ти можеш адекватно оцінити, наскільки тобі щось важливе. І залежно від цього реагувати чи ні. Тільки ж знаєш: твої емоції не завжди точно відповідають справжнім почуттям. Скільки разів ми гнівались на тих, кого любимо? От для цього і треба їх розрізняти. Щоб не наламати дров!

‍

Боді-шеймінг — спроби присоромити або висміяти людину через особливості її тіла. А засудження кого-небудь за те, що знаходиться поза його/її контролем, — повний абсурд.

Тепер спробуй себе спитати:

• Може, я хочу робити щось інше?
• А що мені буде цікаво робити замість цього? 
• Я не хочу це робити, бо мене щось гризе?

‍

Зазвичай це:

• колишні партнери/-ки;
• відомі та успішні особистості;
• люди, з якими вже втратили реальний зв’язок.

‍

Фабінг — потяг до електронних девайсів настільки сильний, що змушує зневажливо ставитися до оточення, або навіть повністю ігнорувати його (від англійських слів "телефон" (phone) і "зневажливе ставлення" (snubbing).

І  ти починаєш себе поступово накручувати: "А чи дійсно все добре?"

Найчастіше, внутрішніми причинами цих переживань є захисний механізм — проєкція.

В сім`ї задовольняються:

• соціальні
• фізіологічні
• інтелектуальні
• матеріальні
• духовні 

базові потреби

‍

Ось ти розумієш, що маєш потреби, які він/вона не задовольняє, а раніше задовольняв/-ла, чи ці стосунки завжди не відповідали твоїм ідеальним про них уявленням? Бо якщо все змінилось у війну, давай подивимось, що могло статися.

1. Спочатку ти розумієш, що тобі щось потрібно.
2. Далі шукаєш як це отримати.
3. Потім формуєш цілі та завдання.
4. Дієш.
5. Юху, перші успіхи! Йдемо далі!
6. Задовольняєш свою потребу, і не переживаєш, якщо чогось бракує.

До речі, цей процес постійний. За одним бажанням виникає інше.

Спитай себе:

• Що для мене значать друзі/подруги?
• Що ми даємо одне одному?

Якщо  у відповідях — лише підтвердження того, що ти прикольна людина, чи відчуття безпеки й стабільності — слід попрацювати над собою. Наша найголовніша опора — ми самі.