• Твої близькі не проявляли інтересу до твоїх успіхів чи невдач, не дослухаються до твоїх думок чи бажань.
• Ти не усвідомив/-ла, що їх ставлення до тебе — це їх світосприйняття та психологічні проблеми.

Коли батьки, або інші аторитетні люди кажуть: "Не злись", "Помовч і не висовуйся", "Всі терплять, і ти терпи", "Їж, що дають".  

І от…ти вже перестаєш висловлювати свої бажання і потреби.

Нас із раннього дитинства вчать, що важливо бути чемними, добрими та приємними дітьми. Ставити бажання й потреби інших людей вище своїх. Надмірно пристосувавшись до інших, ми починаємо сприймати все близько до серця набагато частіше, ніж варто було б. Тому й не дивно, що коли нас за щось критикують, ми автоматично припускаємо, що вони мають рацію.

Це така ж важлива потреба, як виживання. Після того, як ми задовольняємо свої базові потреби в їжі, одязі й даху над головою, настає черга для самовираження.

ти не мусиш терпіти фізичне насильство і миритись з ним.

батьки, партнер/-ка, хтось з друзів/подруг, викладачів/-ок, колег/колежанок. 

Психологічне насильство — це систематичне втручання в життя іншої людини.

‍

• Нав’язливі непрохані дотики до тіла, особливо інтимних його частин.
• Недоречні коментарі та жарти сексуального характеру, погрози.
• Примушування до перегляду порнографічного контенту чи інтимних листувань, споглядання онанізму чи статевого акту.

звикає страждати та жалітися, проте глибоко всередині вона не хоче покращити своє життя та старанно уникає можливості вирішувати проблеми — завжди легше знайти рятівника, який робитиме все за неї.

Найчастіше це пов’язано з вихованням. Часто батьки намагаються нагрузити нас роботою, транслюючи, що бездіяльність — це лінь. Пізніше, коли ти намагаєшся відпочити, у тебе може вмикається безліч негативних переживань, а також страх, сором і відчуття провини.

cарказм, приниження, ігнорування, плітки, висміювання.

Щоби проявляти агресію, необов’язково бути схильним/-ою до фізичного насильства.

Батьки, які надмірно контролюють, впевнені, що оберігають тебе від небезпек, адже бажають найкращого для тебе. Однак гіперопіка — це один зі способів тотального контролю. Як результат — у тебе виникає викривлене сприйняття себе як нерозумної людини, яка нічого не вміє або робить усе не так.

це стан психіки, що характеризується нерішучістю, боязкістю, напруженістю, скутістю та дискомфортом через невпевненість у собі.

Тобі необхідно усвідомити, що ти — не гірший/-а і не кращий/-а. 

Ти — це тільки ти, і тобі зовсім не потрібно порівнювати себе з іншими.

1. Нудьга у довготривалих стосунках — це нормально, бо ми втомлюємося від чогось одноманітного (навіть якщо це любов).

2. Ти почав/-ла нудьгувати з партнером/-кою на початковому етапі відносин?  Краще завершуй ці стосунки одразу — мабуть, це не "твоя" людина.

‍

"Не рюмсай, ти ж не дівчинка" — каже мама своєму сину на дитмайданчику.

"Ти хочеш літак? То ж для хлопців" — дивується бажанням своєї доньки батько біля вітрини іграшкового магазину.

• Спостерігай за собою в ситуаціях, де ти відчував/-ла страх.
• Запам’ятай (запиши), що ти думав/-ла в цій ситуації, якими були реакції тіла.
• Запиши (запам’ятай) події, де ти відчував/-ла бажання закритись в собі, ні з ким не комунікувати.