Запам’ятай: якщо щось подібне сталося з тобою чи з твоїми другом/подругою — вина та відповідальність завжди на боці ґвалтівника/-иці. 

"Я все для вас роблю, а ви невдячні й самі нічого не можете".

Вона може сигналізувати про втому й необхідність відпочити або бути ознакою того, що ти займаєшся не своєю справою, утілюєш не свої бажання. З цим потрібно розбиратися, і не ігнорувати.

Інколи ми досить довго замовчуємо свої образи та невдоволення. Але негативні емоції нікуди не зникають, вони накопичуються. І щоб позбутися від бурі всередині (але не образити тих, хто поруч) ми вивільняємо їх непрямим шляхом.

Люди, яких в дитинстві надмірно опікували, в дорослому віці:

• не можуть розібратися, чого хочуть;
• мають сильний страх перед навколишнім світом;
• не можуть стати незалежними та впевненими в собі.

‍

На думку психологів/-инь, найчастіше сором’язливими стають люди, які в дитинстві були оточені надмірною опікою, кожен крок яких контролювали. Також сором’язливість виникає внаслідок авторитарного виховання, постійної критики батьками.

• Нестійка самооцінка —  це постійні злети й падіння.
• Бажання довести свою важливість іншим людям.‍
• Співзалежні стосунки — потреба постійно чути схвалення від конкретної людини.

Спробуйте щось, що додасть вам обом адреналіну: сплав на каяках, ніч у наметі, підйом на вершину гори або просто перегляд фільму жахів.

Це дозволить вивільнити накопичені емоції, отримати новий досвід.

‍

• Це думки, які прокручуються в голові самостійно, циклічно, знову і знову. 
• Це думки зі знаком "–": песимістичні, негативні до себе чи якоїсь ситуації (наприклад, ти симпатизуєш комусь, а думки крутяться, що це не взаємно і нічого не вийде тощо).

‍

Думка оточуючих (родичів/-ок, учительок/-ів, друзів/подруг) цінна, але не має бути визначальною, бо може не співпадати з тим, що тобі потрібно, що буде дарувати саме тобі радість та задоволення.

одна з найзагадковіших і найважливіших особливостей людини.

‍

‍

• Ні в якому випадку не мовчи про це, не тримай це в собі.
• Не соромся попросити про допомогу — це принижує не тебе, а булера/-ку.

‍

У психіатричній практиці розрізняють два види біполярного афективного розладу: БАР-1 та БАР- 2, різні в симптомах, проявах і в діагностиці.

Лише лікар може підтвердити діагноз біполярного розладу.

• Людина нездатна пробачати помилки. Довго пам’ятає неприємні ситуації, навіть якщо в неї давно попросили пробачення.
• Відповідає образою на образу. "Карає" інших за їхню поведінку схожими вчинками.
• Схильна турбуватися лише про власні бажання та потреби у відносинах.

‍

‍

• Якщо тобі робили боляче в стосунках (дружніх/партнерських/сімейних), то виникає недовіра до людей. Це працює за принципом: "Краще взагалі не відкриватися, тоді ніхто не завдасть мені болю".

‍

• Якщо тобі бракувало близькості з батьками, то в майбутньому тобі буде важко будувати близькі відносини з людьми. Так формується уникаючий тип прив’язаності.

‍

• Різкі зміни в житті. Реальність стає страшною, і від неї хочеться втекти.
• Підлітковий вік — теж вагомий пункт, адже стрес може бути наслідком різких гормональних змін, пов’язаних з пубертатом.