Науковці/-иці досі не мають відповіді на це запитання. Ось фактори, які можуть вплинути на його появу: 

• наявність синдрому у когось з батьків (генетична схильність); 
• травми голови під час народження або раннього дитинства; 
• вживання алкоголю та (або) наркотиків мамою під час вагітності.

Перший сексуальний досвід може бути дуже різним. Це необовʼязково казкова феєрія, але і не кінець світу. Погодься, не завжди все виходить з першого разу. Із сексом те саме. Тому слід налаштуватися на те, що він може бути неідеальним.

Згадай, за які якості батьки хвалили тебе у дитинстві. Можливо, вони нагороджували тебе за хорошу поведінку (купували іграшки, приділяли більше уваги), або карали за погану (не відпускали до друзів/подруг, забирали телефон). 

Це привчило тебе бути слухняним/-ою, зі всім погоджуватися та ігнорувати свої потреби.

• Тебе не розуміють, рідко підтримують. 
• Постійне почуття самотності — тебе часто не кличуть гуляти до спільної компанії, довго не відповідають на твої дзвінки/смс. 
• Ця дружба заважає розвиватися — тобі нав'язують страхи, сумніви, щодо власних талантів і вмінь.

• Ти жертвуєш власними потребами та бажаннями заради партнера/-ки.
• Не можеш відмовити в проханнях, навіть якщо не маєш сил/можливості.
• Не знаєш відповіді на питання "Чого я сам/сама хочу?", або ж і не запитуєш себе це.
• Можеш приревнувати без об'єктивних причин.

Певні ритуали та обачність притаманні багатьом, але припускати, що це ОКР можна лише тоді, коли людина вже не уявляє ні дня без цих думок та дій. Коли вони займають багато часу, або завдають шкоди її здоров'ю.

"Чоловіки полігамні за своєю природою. А от жіноча зрада — це вже серйозно". 

Насправді люди цілком здатні відповідати за свої вчинки. Та і зрада є однаково болючою незалежно від того, хто це зробив — дівчина чи хлопець.

​Факт 2. Редагування своїх  фото перед публікацією збільшує ризик виникнення розладів харчової поведінки (РХП) та чинить негативний вплив на те, як ти бачиш своє тіло.

Це ефективний спосіб сказати людині про те, що тобі не подобається або хвилює з повагою та без докорів. Адже фокус уваги з неї, зміщується на твої почуття та сприйняття ситуації.

Наприклад: "Коли ти не слухаєш мене, я відчуваю, ніби мої думки неважливі".

Визначити точні причини досі не вдалося. 

Існують лише гіпотези: 

• генетична схильність (вроджені зміни в роботі головного мозку); 
• зовнішній вплив (середовище, де емоції заборонені, а їх прояв карається);

особливості нервової системи.

Якщо вам вдалося пройти першу кризу — стосунки виходять на новий рівень. У життя повертаються спілкування з друзями/подругами, навчання та хобі, але зберігається потреба у партнері/-ці. Тільки тепер, щоб її задовольнити вам вже не потрібно бачитися чи переписуватися 24/7.

Деякі історії викликають в нас теплі переживання ще з раннього дитинства — як от "Наруто" чи "Гаррі Поттер". Головні герої/-ні цих сюжетів справлялися з життєвими труднощами й розвивалися буквально у нас на очах. Тому поступово в нас формується глибокий емоційний зв’язок з цими постатями.

Але не завжди вважався чимось негативним. З розвитком руху фемінізму, все більше уваги почало приділятися стигматизації жінки, як сексуального об'єкта.

Переконати тебе в тому, що він/вона — хороша людина. На цьому етапі тобі буде здаватися, що з цією людиною безпечно і вона не бажає тобі зла, а отже до неї можна дослухатися.

Навіть життя попзірок "закріплює" цю просту формулу: внутрішні страждання — обов'язкова умова для особистісного розвитку. Так, самогубство Курта Кобейна досі є частиною його образу в культурі гранджу. А вся творчість Лани дель Рей просякнута меланхолією та відображає її депресивні страждання.

• Тобі важко зрозуміти власні потреби/що для тебе важливо.
• Часто відчуваєш образу на інших через те, що твої бажання проігнорували.
• Зазвичай робиш те, що суперечить твоїм цінностям, аби бути хорошим/-ою для інших.
• Коли тобі чогось не хочеться, ти боїшся прямо про це сказати, тому придумуєш відмовки.